Володимир Лановий зараз — знаний економіст «без портфеля», доктор економічних наук, президент Центру ринкових реформ. Варто пригадати, що саме він був розробником Закону «Про економічну самостійність України», у 1991—1992 роках обіймав посади держміністра з питань власності й підприємництва УРСР, міністра економіки, віце-прем'єр-міністра. У 1994 році Володимир Лановий, тоді просто народний депутат з іміджем «молодого реформатора», балотувався в президенти і посів почесне четверте місце, зібравши 2 483 986 (9,8%) голосів. Згодом був і радником Президента Кучми, і в.о. голови Фонду держмайна, і представником Президента в Кабміні (Прем'єра Ющенка). Зараз 52-річний політик — в опозиції, член Народного руху України.
— Володимире Тимофійовичу, насамперед, у чому причина того, що ви — людина шанована у владних коридорах за своє неординарне мислення — опинилися у лавах опозиції?
— Підтримка влади сьогодні означає згоду з нехтуванням права народу на вибір, згоду з існуючою системою регулювання майже всіх відносин у суспільстві адміністративними вказівками згори. За десять років перебування Леоніда Кучми при владі у країні сформувалася вкрай непродуктивна система і в економіці, і в політиці, і в соціальній сфері. Маніпуляція економіки політикою, що була характерною для попереднього тоталітарного режиму, набула нових спотворених форм. При цьому тільки збільшився визиск праці українця. І якщо радянська система управління економікою була визнана неефективною, то за роки незалежності в Україні так і не було створено системи економіки, яка б відповідала умовам продуктивності, інноваційності, соціальної базованості, у функціонуванні якої було б зведено до мінімуму втручання держави.
Побудована в Україні система державної влади — ієрархічного, авторитарного типу, що майже не коригується знизу, народом. А тому, як і кожна система, де не задіяно зворотний зв'язок, влада в Україні має нестабільний характер. Зусилля ж зi стабілізації влади винятково адміністративними методами виливаються у велику кількість, м'яко кажучи, неефективних, з точки зору економіки, проектів.
Багатоджерельна економічна діяльність із широкими можливостями для продуктивного розвитку так і залишається недосяжною мрією для українця.
Політика так і не переорієнтувалася на підтримку підприємств малого та середнього типів, а не великих ресурсо-, енерговитратних монстрів. Це, у свою чергу, не дає можливості реально зменшувати податки.
Нечисленні здобутки в розбудові економіки за час незалежності, як правило, виникли за рахунок зрощування приватного капіталу з використаними на нецільові виплати бюджетними коштами. Звідси — заборгованість працівникам бюджетної сфери, убогість соціальних виплат.
Підсумовуючи все сказане, приходимо до висновку про неспроможність існуючої влади та її представників змінити ситуацію в країні на краще.
— Восени ми оберемо нового Президента. Одразу ж після виборів він змушений буде вирішувати проблеми держави з допомогою старої системи управління. Попередній Президент так і не зміг її змінити. Отже, існує реальна загроза для нового Президента стати підпорядкованим цій системі?
— Так, така загроза існує. Адже лідер — віддзеркалення суспільства. Обираючи лідера, суспільство повинно усвідомлювати, чого воно прагне і хто повинен це реалізовувати.
Політика Кучми і його оточення призвела до масової деморалізації. Суспільство залишається незрілим, затиснутим у лещата минулої психології. Майбутній Президент повинен це дуже добре усвідомлювати. Це означає, що першочерговим завданням для нього повинні стати дії, спрямовані на духовний, політичний розвиток народу. Бо тільки за умови свідомої підтримки суспільства, у тісній взаємодії з ним можна змінити систему державного управління.
Сьогодні владні структури прагнуть зберегти існуючу систему, будь-що продовжити її за допомогою провладного кандидата на пост Президента. Але те, що ця система склалася і відновлює себе в політичних процесах, ще не означає, що вона стала, незмінна. Адже економіка в Україні сьогодні — малоперспективна галузь. Цим пояснюються, зокрема, інвестиції українських олігархів у польські, а не в українські підприємства. Ми практично не маємо сьогодні шляхів виходу на закордонні ринки. А наш внутрішній ринок значною мірою наповнюється гуртовими закупками закордонних товарів. Інвестиції в ці закупки — другі за обсягами серед українських інвестицій. Зрештою ми постанемо перед проблемою зупинки нашого розвитку. І криза, зокрема й криза влади, матиме комплексний, всеохопний характер, а тому обіцяє бути довготривалою. Нерозуміння, ігнорування цієї проблеми сьогоднішніми олігархами призведе до глибоких розчарувань щодо бізнесу в Україні.
— Які, на вашу думку, риси повинні бути притаманні майбутньому Президентові, щоб наше майбутнє з ним стало перспективним, заможним?
— Найголовніше, на мою думку, щоб люди нарешті змогли відчути гордість за себе, свою країну, за свого Президента. Почуття поваги і самоповаги. Це можливо лише за умови, коли майбутній Президент буде людиною високоморальною сам та плекатиме і розвиватиме моральні здобутки громади.
Новообраний Президент повинен уміти поважати різні погляди, різні думки. Давати їм право на існування і розвиток. Тільки тоді народ перестане бути німим покірним виконавцем вказівок згори, а стане рівноправним співрозмовником з владою. Адже такий діалог значно розширює можливості виникнення і розвитку інноваційних ідей на противагу існуючій системі державного управління, коли українська бюрократія спрямовує відчайдушні зусилля, щоб відгородитись високим муром від думок громадськості. (Як наслідок нинішньої політики, в Україні масово відбувається виштовхування економічними методами людей з високим рівнем інтелекту за кордон.)
І нарешті, беручи до уваги різні думки та погляди, новий Президент повинен уміти приймати на їх підставі мудрі рішення, зважені та збалансовані. Саме ці риси й визначатимуть рівень майбутнього Президета як керівника країни, допоможуть йому організувати систему влади в державі на нових засадах, орієнтовану на зростання моральності і добробуту кожного з нас.
— І хто ж із численних претендентів на посаду Президента, на вашу думку, найбільшою мірою уособлює ці риси?
— Віктор Ющенко. Справа за тим, щоб, усвідомивши це, народ відповідно проголосував на наступних виборах. А Віктор Андрійович повною мірою використав свої можливості для блага України і для блага кожного окремого українця.
Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>
Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>
Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>
«В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>
Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>
Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>
