Валентина Митрофанівна Ніпод очолює міську організацію «Діти Великої Вітчизняної війни» у Шостці. З першого січня минулого року її надбавка до пенсії, що належить дітям війни, становила 62 гривні 58 копійок. Першого грудня вона отримала підвищення надбавки, а відповідно, на руки — 66 гривень 43 копійки.
«Психологічно я відторгла цю добавку, — каже «УМ» Валентина Митрофанівна. — За законом від 18 листопада 2004 року, надбавка до пенсії нашій категорії — дітям війни — має становити 30 відсотків. Скільки з того часу було прем’єрів — жоден нас не поважав. Лише після звернення до Конституційного Суду Юлія Тимошенко змушена була виплатити по 47—50 гривень. І хоча це становило тільки десять відсотків від мінімальної пенсії, але хоч щось... Хотілося вірити, що далі ще надбавлять, то й буде все внормоване. Але час іде, всім категоріям підвищують добавки, нам — ні. І цього разу знов — учасникам війни 15 відсотків додали, а мені — 3 гривні 85 копійок. Я пішла на пошту і ці 3,85 відправила Азарову. Хоча мені й казали: «Ви за цей переказ у 3,85 заплатите п’ять гривень». Та я й десять заплачу, але хочу висловити нашу образу!..»
Серед людей, які сьогодні належать до категорії учасників війни, не всі — учасники бойових дій, переконана Валентина Ніпод. Діти війни ж іноді — саме її учасники. Пригадує, коли їй було чотири з половиною роки, маму забрали копати траншеї ледь не на передову. Вона мусила брати із собою і доньку. «І бомбили нас, і стріляли там, — пригадує жінка. — А в нашій організації чимало людей 1928–го, 29–го, 32–го року народження. Чим вони не учасники війни?»
Думка про те, щоб перерахувати гроші Азарову, не була спонтанною. «Колись, як Президент Кучма додав нам до пенсії три гривні, я йому також ті гроші відправила, — каже 77–річна пенсіонерка. — А що? Ми до Києва не поїдемо — вік не той. Але щось маємо робити, аби висловити свій протест».
Десять років тому міська організація, яку очолює Валентина Митрофанівна, налічувала близько десяти тисяч учасників. Тепер їх — 5800. Якби всім спало на думку перерахувати Прем’єру по три гривні чи — дешевше! — вислати їх у конверті, обліковцям пошти у пана Азарова роботи таки додалося б. А Микола Янович міг би й розбагатіти від такої премії за «покращання»!
До речі, робочий стаж Валентини Ніпод — 37 років. Росіянка, вона закінчила харківський інститут, за направленням опинилася у Шостці. Працювала на «Свемі», в НДІ «Хімфотопроект», у тому числі — й на керівних посадах. Її пенсія сьогодні — 1200 гривень. Чи прожив би на таку пенсіонер Азаров?