Знак питання у формі кола

Служба автодоріг Донецької області повідомила, що нарешті розпочинає завершальний етап будівництва автотранспортного кільця навколо «шахтарської столиці». На ділянці в 19 кілометрів планують звести сім шляхопроводів, два мости, одну велику естакаду. Це нарешті замкне 78–кілометрову Кільцеву дорогу, звільнивши мільйонний Донецьк від потоків транзитного транспорту. Але місцеві знавці ситуації прогнозують і досить нетипові наслідки будівництва: загострення «територіальної війни», що її останнім часом ведуть два найбільшi міста шахтарського краю.

Зведення донецької Кільцевої дороги було розпочато ще за радянської доби, але через дефіцит фінансування шестирядне асфальтове кільце так і не замкнули. Гроші на подальше будівництво замаячили, було, дорожникам напередодні славнозвісного футбольного чемпіонату «Євро–2012». Ось тут і виникла шалена словесна перепалка між донецькою та макіївською владами. Коли планували об’єкт, проектанти не дуже переймалися питаннями формальної належності земель, по яких пролягатиме магістраль. От і вийшло, що вона проходить серед забудов Макіївки, яка давно вже перетворилася на півмільйонне місто–супутник Донецька.

Побачивши перспективу «футбольних грошей», донецький міський голова Олександр Лук’янченко несподівано робить заяву: мовляв, стала практика містоутворення вимагає, аби території всередині Кільцевої дороги адміністративно ввійшли до складу обласного центру. І пообіцяв 78 тисячам жителів Макіївки, які так несподівано отримали шанс стати донеччанами, небачені в рідному місті блага: гарячу воду не за графіком, вуличне освітлення та пристойний комунальний транспорт. Проте очільник макіївської виконавчої влади Олександр Мальцев, цілком передбачувано, розцінив такі «солодкі» обіцянки як натяк на його особисту неповну компетентність. Тож відповідь мера було витримано в агресивному стилі: рідним містом не торгуємо, а щодо вміння заробляти гроші для задоволення потреб городян — можемо ще декого повчити.

Останній натяк був більш ніж прозорий. Кількома роками раніше донецькі «батьки міста» відмовили в будмайданчиках низці загальноукраїнських мережевих гіпермаркетів, аби, як твердили незалежні експерти, останні не склали конкуренції їхнiм власним бізнес–проектам. «Чужаки», одначе, не розгубилися і звели ціле торгове містечко на межі Донецька і Макіївки — проте з макіївського боку. Відтоді донеччани приносять популярному «продай–сіті» (як його неформально кличуть) основну виручку, податки ж прямують до макіївської казни.

У подальшій супереч­ці за землю мер Донецька Лук’янченко запропонував провести відповідний місцевий референдум, а його макіївський колега публічно нагадав, що очолюване ним місто мінімум удвічі старше за Донецьк, тож, мовляв, ще невідомо, хто до кого мусить приєднуватися. Проте завзята полеміка чиновників стрімко вщухла, лише стало зрозуміло, що добудова кільцевої магістралі не встигає до футбольного Євро, отже, відкладається на невизначене «потім». Утаємничені особи натякали тоді, що насправді йшлося про контроль над неосвоєними ділянками на кордоні двох міст: після завершення Кільцевої дороги вони стрімко виростуть у ціні, і на їх передачі під елітну забудову можна непогано заробити.

Зараз, коли робиться чергова спроба завершити багатостраждальний довгобуд, «війна за територію» має всі шанси поновитися. Власне, це вже відбувається: невдовзі поруч із Кільцевою має відкритися черговий універсальний торговий центр, спору­джений за апробованою схемою: у розрахунку на жителів Донецька, але територіально розташований у Макіївці. Ображена влада обласного центру заявила, що власники можуть мати проблеми з підключенням до «її» електромережі, водогону, каналізації. «І потому почнеться розмова», — багатозначно додав донецький мер. Про що в такому разі йтиметься — здогадатися неважко.