Приборканий «бульдозер»

Ізраїль учора прощався з одним із найвідоміших і найшанованіших своїх політиків, колишнім прем’єр–міністром Аріелем Шароном. Він помер минулої суботи в лікарні неподалік Тель–Авіва, не доживши трохи більше місяця до свого 86–річчя. Останні вісім років Шарон провів у комі, з якої так і не вийшов після інсульту, що стався 5 січня 2006–го. Упродовж усього цього часу лікарі штучно підтримували в ньому життя, проте надії на те, що хворий бодай прийде до тями, не кажучи вже про повернення до повноцінного життя, не давали.

Після 1 січня стан пацієнта різко погіршився — за деякими даними, у нього відмовила нирка. Операція та інші заходи не допомогли, і на прохання синів Шарона медперсонал припинив боротьбу за його життя.

У неділю труну з тілом Аріеля Шарона виставили у Кнесеті, де останню шану політикові віддали тисячі ізраїльтян. А вчора в парламенті відбулася офіційна церемонія прощання з колишнім очільником ізраїльського уряду за участю президента Шимона Переса, прем’єр–міністра Беньяміна Нетаньяху, інших високопосадовців та іноземних гостей. Промовці не шкодували компліментів на адресу покійного. Так, Нетаньяху назвав його «одним із найбільш великих військових керівників в історії Ізраїлю», а віце–президент США Джо Байден — «неприборкуваним бульдозером», який понад усе ставив безпеку Ізраїлю. Насамкінець вашингтонський гість запевнив ізраїльський народ: «Поки є США, ви не одні».

Після церемонії прощання в Кнесеті похоронний кортеж вирушив до родинного маєтку Шарона «Шикмім» у пустелі Негев на півдні Ізраїлю. Там генерала поховали з військовими почестями і без релігійного обряду поруч із його дружиною Лілі, яка померла 2000 року. З огляду на небезпечну близькість до Сектору Газа, поховальна церемонія проходила в режимі спец­операції, під прикриттям потужної системи протиракетної оборони, яка зафіксувала запуск принаймні двох ракет (до ізраїльської території вони не долетіли).

Аріель Шарон, чиє справжнє прізвище було Шейнерман, походив із сім’ї євреїв, які ще в 1920–х роках емігрували до Палестини з території нинішньої­ Білорусі. Кадровий військовий, від 40–х років минулого сторіччя він брав участь майже в усіх війнах Ізраїлю. Потім зробив кар’єру політика й державного діяча, заслуживши велику повагу ізраїльського й ненависть багатьох інших народів, передусім палестинців. Саме він започаткував спору­дження муру, що відділяє Ізраїль від Західного берега Йордану. Шарон діяв, незважаючи на жодні міжнародні норми, встановлені правила співіснування народів, врешті–решт, правила людяності. Згодом військовий трибунал визнав його винним у масовому вбивстві під час різанини в таборах Сабра і Шатіла у Лівані 1982 року. Його провокаційний візит до мечеті Аль–Акса 2000 року підштовхнув палестинців до інтифади. У країнах арабського світу Шарона вважали катом і воєнним злочинцем, а на Заході, передусім у США, його політику схвально оцінювали як «прагматичну».

У той час, як в Ізраїлі оплакували героя нації, на Західному березі Йордану та в Секторі Газа його смерть відзначали як свято — багато хто навіть роздавав на вулицях солодощі. А в день, коли влада Ізраїлю оголосила про його смерть, палестинці палили портрети політика.