Інший погляд: про воєнний альбом Андрія Котлярчука «Звільнена Київщина»
Попередній воєнний альбом Андрія Котлярчука «Добровольці. >>
Великий рейтинґовий відрив першого місця від другого в підномінації «Мистецтво» — не дивина. По–перше, монографія французького автора «Малевич» — одна з найкращих у світовому вивченні творчості цього митця. По–друге, саме Жан–Клод Маркаде перший на Заході кваліфікував художника як «польсько–українсько–російського маляра, архітектора, теоретика, педагога й мислителя» (це сталося 1990 року й викликало науковий ажіотаж, оскільки досі Малевича представляли винятково як росіянина). По–третє, в Україні ніколи не видавали такий осяжний ілюстративний корпус творів Малевича — понад три сотні репродукцій. До всього, монографічні альбоми видавництва «Родовід» — це завжди вища поліграфічна якість і строго–вишуканий дизайн. Відтак, книжки «Родоводу» здобули шосту лавреатську відзнаку Всеукраїнського рейтинґу (упродовж 15 років) і зрівнялися за титулованістю із виданнями колись одноосібного лідера на ринку мистецьких видань — столичного «Мистецтва».
Друге місце сьогорічного рейтинґу посідає несподіваний проект: не книжка ПРО мистецтво, а власне художній артефакт: «Жлобологія». Вже сьогодні в Інтернеті подибуємо діаметрально протилежні точки зору на зібрані під цією палітуркою виразно провокативні малярські твори. Схоже, щедро цитуватиметься у культурологічному дискурсі й текстова частина — есеї «на задану тему» від знаних письменників, художників, музикантів. Видавці випустили цей проект у двох варіантах: власне мистецький, великоформатно–повноколірний, та публіцистичний — стандартного розміру, з меншою кількістю ілюстрацій, до того ж чорно–білих. Ця друга книжка також фігурує в рейтинґу’2013 — серед публіцистики у номінації «Обрії».
Останні роки майже щосезону випускає декілька помітних альбомів «Дух і Літера» — видавництво–лідер у публікації гуманітаристики. Здається, спеціалізація на філософській літературі дається взнаки і на підготовці книжок із мистецтва; принаймні, і «Сергій Параджанов. Колаж. Асамбляж. Предмет», і «Театр «Дах» — вразно концептуальні проекти.
Так само «точкові» мистецькі проекти присутні у програмі львівського видавництва «Апріорі», котре спеціалізується на краєзнавчо–туристичних книжках. Торік їхня книжка (М.С.Білан, Г.Г.Стельмащук, «Український стрій») стала лавреатом у номінації «Візитівка», нині уже два проекти від «Апріорі», так само високої якості — у топ–частині рейтинґу, «Олена Кульчицька» та «Українські народні головні убори» Галини Стельмащук.
У двох із трьох підномінацій «Візитівки» перемогли книжки київського видавництва «Балтія–Друк». Теж не дивно — із середини 2000–х саме вони помітно «диктують моду», принаймні серед краєзнавчо–туристичних видань. «Звичаї українців у народному календарі» Лідії Артюх — це також книжка–мандрівка, лише не географією, а річною хронологією; вдалий синтез популярної етнографії, регіонально–історичної обрядовості та сучасної реконструкційної фотографії «Вечный Киев. Жизнь большого города» — піонерський на нашому ринку проект подарункової презентації столиці в координатах «історії повсякдення» — із безліччю факсимільних копій слідів минулого побуту (банкноти, театральні афіші й програми, проїзні документи, ресторанні меню, посвідчення та різноманітні довідки, видані знаним киянам тощо).
Безперечно, привернуть читацьку увагу дві книжки дорожніх нотаток: «Сонячний годинник. Книга пілігрима» Володимира Панченка, головного редактора сайту «ЛітАкцент», та «Між часом і морем. Колекція невигаданих історій» шевченківського лавреата Григорія Гусейнова. Як завжди, у верхній частині рейтинґу новинки від славного києвознавця Дмитра Малакова — нині це три книжки про трьох київських архітекторів, чиї витвори є окрасою столиці.
Відтак, маємо чималу якісну річну бібліотечку видань, що є справжньою візиткою країни як для іноземців, так і для українських громадян.
Попередній воєнний альбом Андрія Котлярчука «Добровольці. >>
У місті Парк-Сіті американського штату Юта в день відкриття кінофестивалю Sundance 23 січня відбудеться світова прем’єра другого повнометражного фільму українського режисера Мстислава Чернова «2000 метрів до Андріївки». >>
До основної конкурсної програми 75-го Берлінського міжнародного кінофестивалю вперше за 25 років відібрали стрічку української режисерки: цьогоріч - це фільм Катерини Горностай "Стрічка часу". >>
Створену Кременецько-Почаївским державним історико-архітектурним заповідником за дорученням Міністерства культури та стратегічних комунікацій інвентаризаційну комісію - не допустили до роботи представники Свято-Успенської Почаївської лаври. >>
Список із 25 об’єктів світу, що потребують збереження оприлюднив Всесвітній фонд пам’яток (World Monuments Fund, WMF). Серед об'єктів, що увійшли до переліку на 2025 рік – столичний Будинок вчителя, турецьке місто Антак'я, історична міська структура Гази та Місяць. >>
«Я зрозумів, що мушу бути українофілом – це я зрозумів цілком свідомо. І от я жадібно ухопився за українство. Кожнісіньку вільну від «офіційних занять» часину я присвячував Україні. Перша ознака національності є мова – я й нею найперше заклопотався», - писав Агатангел Кримський. >>