«УМ» вирішила познайомитись із «живим» талісманом нового року і відвідала Київський іподром. Захоплююче було спостерігати за звичайним, буденним життям коней, за тим, як вони уживаються з іншими тваринами зі східного календаря, адже у конюшнях також мешкають собаки, кішки і навіть, як пізніше виявилось, поросята.
Коні самі по собі дуже спокійні й прекрасно уживаються з усіма. «Це дійсно дуже величні й розумні тварини. Кожен кінь має свій характер, темперамент, свої певні звички та вподобання, вони майже як люди, все розуміють, все відчувають, — розповідає «УМ» Іван Павлович, доглядач та тренер Київського іподрому. — Наших вихованців дуже люблять діти, які приходять займатись їздою чи то просто подивитись. У нас усі коні породисті, гарної крові. Усі спокійні, слухняні, миролюбні та звиклі до великої кількості людей. Їх часто «запрошують» на весілля. У нас є навіть «зірки», які знімалися у відеокліпах. Вони вже звикли до фотокамер, iнодi навіть здається, що вони позують перед ними».
За словами пана Івана, коні, як і будь–яка жива істота, люблять ласку: аби їх пестили, розчісували чи просто гладили. Але не кожен може собі дозволити тримати вдома (навіть у селі) коника — задоволення це не з дешевих. «На місяць для однієї тварини потрібно тільки корму на 3 тисячі гривень, раз на півроку потрібно змінювати підкови, проте із їх зміною потрібно чекати лише удачі», — ділиться пан Іван.
До речі, з приводу удачі, Іван Павлович розповідає, що раніше, ще коли проводились «скачки», можна було виграти «кругленьку» суму, якщо вдало зробити ставку. «Люди приходили сюди не заради азарту, а заради задоволення, смаку перемоги. Дуже шкода, що зараз кінний спорт прирівнюють до азартних ігор, а проводити забіги з призовим фондом, без внесків гравців, немає коштів». Він пригадує, що були випадки, коли людина приходила з останнiми грішми та вигравала. Наразі проводять лише щотижневі спортивні прогони, коли люди заради інтересу можуть підтримати свого улюбленця. Не дивно, що подивитися на це приходять люди переважно похилого віку.