Дозована любов

У Китаї цей тиждень проходить під знаком великого святкування. Учора виповнилося 120 років із дня народження «великого керманича» Мао Цзедуна — однієї з найпомітніших та найсуперечливіших політичних фігур ХХ століття. Після проголошення КНР 1 жовтня 1949 року і до самої смерті у вересні 1976 року Мао фактично незмінно залишався лідером країни. На батьківщині його іменують Батьком нового Китаю — за те, що зумів перетворити відсталу країну на потужну незалежну державу. На Заході ж Цзедун відомий передусім як тиран і диктатор — за ті методи, якими він досягав мети.

Із нагоди свята влада КНР організувала чимало урочистих заходів. Після організованих відвідин мавзолею «великого керманича» в Пекіні ЦК Компартії провів урочисте засідання, присвячене річниці. У рідній провінції Мао Цзедуна, Хунані, відбувся симпозіум, присвячений його досягненням; телебачення транслює 50–серійний телесеріал про його життя.

Водночас, як зазначає агенція «Ассошіейтед пресс», вшанування відбувалося «дозовано». Так, центральний друкований орган Компартії КНР, «Жемінь жебао» («Народна газета»), навіть не виніс новину про річницю на першу шпальту. Присвячений ювілею Мао матеріал, у якому його називають «великим патріотом і героєм», схований всередині номера. У редакційній статті газета пише, що «найращою пам’яттю» про творця КНР було б подальше просування економічних реформ. А Мао за свого життя всіляко гальмував такі реформи.

Із культом особи Мао офіційно покінчив лише наприкінці 1970–х його наступник Ден Сяопін. Саме цей політик публічно заявив, що діяльність Мао можна оцінити «на 70 відсотків позитивно, а на 30 відсотків — негативно». Відтоді навіть офіційна пропаганда припинила прославляти всі дії «великого керманича». Найбільшими життєвими помилками Мао вважають кампанію «Великого стрибка» (1958—61), яка стала причиною вимирання від голоду приблизно 40 мільйонів китайців, та трагічну для традиційної китайської культури «Культурну революцію» (1966—76 рр.).