Тодi здригнулась Україна...
Сокаль Львiвської областi
Ой зiйшла зоря вечеровая,
Над градом Києвом на Майданi стала.
Там стояли українськi дiти,
А було їх немало.
Вони снували рожевi мрiї,
Що будуть жити в Українi милiй,
Де не буде врага–супостата,
А буде Україна вiльна, духовно багата.
Аж раптом, наче чорна хмара,
Посунула «беркутiвська» навала,
І по головах студентiв–дiтей
Жорстоко гумова палиця гуляла.
Студенти стiкають кров’ю,
Їх забирає «швидка допомога»,
Хтось з юрби крикнув:
«Пам’ятайте, катюги, вам пощади не буде!»
На захист стає св. архангел Михаїл,
До Матерi Божої руки знiмає:
«Ой рятуй, рятуй, Божая Мати,
Український цвiт погибає».
І Пречиста Дiва Мати
Над хрестом стала
І святим своїм омофором
Всiх дiтей покривала.
І вiдкрились церковнi дверi
Михайлiвської святинi,
Де знайшли порятунок
Дiти нашi милi.
І полинули до небесних висот
Слiзнi благання щирi:
«Господи, врятуй наших дiтей
На славу Тобi, добра Українi»
Тодi здригнулась Україна,
Встав на захист весь вкраїнський люд,
Затремтiли можновладцi,
i в Мiжгiрському палацi
Янукович скликає своїх вiрних слуг.
Нуртує Майдан, зi всiх сторiн з’їжджаються люди
І на весь свiт гордо заявляють,
Що терпiти наруги бiльше не будуть.
На захист народу стає духовенство,
Лунають церковнiї дзвони,
Спiшить побожний люд український
Просити у Бога допомоги.
«Господи! Спаси нам Україну, —
Ревно моляться люди, —
Щоб зростали дiточки нашi
Добрi, побожнi, здоровi i щасливi».
Народна мудрiсть гласить,
Що щира молитва мур пробиває,
Тож перед престiл Всевишнього
Нехай завжди вона лунає.
Марiя ПЕТРОЩУК–КУШПЕТА,
полiтв’язень