У газеті «День» №157 за 4 вересня ц. р. працівником Департаменту культури КМДА розпочато полеміку про необхідність бібліотек в Україні. Вона пише про те, що з появою у масовому користуванні електронних книжок, комп’ютерної техніки потреба в бібліотеках, а відтак і книжках на паперових носіях відпала. Я впевнений, що бібліотеки як джерело знань дуже потрібні, але такі, щоб туди приємно було зайти, зручно присісти, через годину–дві праці з книжкою відпочити, випити кави чи чаю, щоб там було затишно. У бібліотеці повинні бути комп’ютери загального користування з виходом в інтернет.
Мене як патріота своєї Батьківщини і просто як громадянина України дуже турбує такий стан речей: Світлана Зоріна пише, що бібліотеки нам не потрібні. Міністерство освіти і науки в особі міністра Дмитра Табачника всіма засобами намагається скоротити кількість шкіл із викладанням українською мовою, так, згідно з офіційними даними, за 2009/2010 навчальний рік закрито близько тисячі шкіл, із них 90% — україномовні (газета «Високий замок» за 19 вересня 2013 р.). А солістка Національної опери Катерина Абдуліна взагалі договорилася до того, що назвала українські школи «бидлячими».
Шановні Світлано Зоріна, Дмитре Табачнику, Катерино Абдуліна, Ігорю Марков та інші українофоби, вам не подобаються український хліб, сало, природа — будь ласка, вас чекають на вашій історичній батьківщині з радістю і почестями героїв. Відповідно, й закон існує, ухвалений Російською Держдумою. Якщо сім’я не склалася і жити далі так неможливо, призначається «бракоразводний» процес, вас в Україні ніхто силою не тримає.
У мене є пропозиція до всіх патріотичних фракцій Верховної Ради (крім комуністів) підготувати проект закону України про депортацію українофобських осіб із продажем на аукціоні рухомого і нерухомого майна з перерахуванням виручених коштів на банківську карточку — і до побачення!
Я. ЯВОРСЬКИЙ
Київ