Хто крайнiй?

13.12.2013
Хто крайнiй?

Малюнок Володимира СОЛОНЬКА.

Апеляційний суд продовжує відпускати з–під варти людей, затриманих біля адміністрації Президента 1 грудня. Учора Апеляційний суд Києва розглянув справи ще трьох активістів громадських акцій протесту. Інженера з Бучі Олександра Остащенка суд відпустив додому під підписку про невиїзд. Так само звільнили з–під варти Олега Матяша та Віталія Благодарного, затриманих ще 24 листопада. Під вартою ще залишаються журналіст Валерій Гарагуц, розгляд справи якого було перенесено на сьогодні, та Єгор Превір, дати апеляційного суду якому не призначено ще взагалі.

Їхні місця займають нові «терористи». На два місяці затримано активіста «Дорожнього контролю» Андрія Дзиндзю та його адвоката. Такий само попередній вирок і львівському фотографу Олегу Панасу, якого викрали на вулиці у Львові й перевезли до Києва. Їм компанію з позавчорашнього дня склали Микола Органійчук, Андрій Бубуха, В’ячеслав Копельц, Андрій Рошков, Андрій Вітер, Олександр Дремлюга, Олександр Сачко, Андрій Магеровський та активіст Яців. Учора розгляд їхніх справ суд вiдклав на невизначений термін, повідомив народний депутат Валерій Пацкан. Хлопців затримали під час нападу «Беркута» на Євромайдан у ніч на 11 грудня — їх звинувачують... «у неповазі та висловленні образ на адресу комунальних служб Києва».

Микита Петік, якого теж схопили в ту ніч «правоохоронці», пізніше розповів, що в автозаку разом iз ним було ще кілька побитих людей, в одного кров текла з голови, однак ніхто з бійців не надав допомоги, лише лаяли нецензурними словами. Скільки було затримано всіх і скільки відпущено, наразі невідомо.

Немає офіційної інформації і про затриманих під час побиття студентів 30 листопада. «Після подій 30 листопада по медичну допомогу звернулося 129 потерпілих. Чи були затримані? Офіційно міліція каже, що не були. Однак я досі не можу знайти трьох людей, які зникли тієї ночі. І дехто з тих, кого ми знаходимо, не дуже хочуть говорити, де вони були. У їхнiх родичів також зашуганий вигляд. Складається враження, що їх десь кілька днів тримали, а потім тихенько відпустили і залякали», — каже народний депутат Леся Оробець.

Цікавить її і питання, як просувається справа проти «беркутівців», які жорстоко били громадян і на Майдані, і на Банковій. «Я написала депутатський запит у Генпрокуратуру, однак відповіді мені досі немає». Сама прокуратура звернулася до журналістів iз проханням надати фото– і відео­матеріали тих подій, а також прийти до слідчого на допит як свідки. Про результати ж розслідування поки що мовчок.

  • Загинув за Батьківщину? Доведи

    60-річна Тетяна Горячевська пригадує, що спершу син Олександр не посвячував її з чоловіком у свої задуми. Він був інженером-теплотехніком за освітою, після закінчення вишу працював на Полтавському тепловозоремонтному заводі за фахом. >>

  • На чужині — не ті люди...

    Українці вже звикли до того, що війна в нас називається АТО, окупанти — сепаратистами, а біженці — переселенцями. Кажуть, що так зручніше «батькам нації» вести міжнародні перемовини. Це, у свою чергу, теж виявилося лише черговою брехнею і призвело фактично до капітуляції України перед так званими тимчасово непідконтрольними територіями. >>

  • «Русскій мір» у нашій церкві служити не буде»

    Село Черневе, що в Глухівському районі на Сумщині, — невелике, ледве чотириста мешканців набереться. Проте неабиякі пристрасті вирують нині в цій сільській глибинці, розташованій усього за якихось п’ять кілометрів від російського кордону. >>

  • Батько солдата

    Ця історія починається з Майдану. Олексій Кабушка пригадує, що потрапив на Майдан іще тоді, коли його, по суті, не було. Дізнавшись про те, що Віктор Янукович відмовився підписати у Вільнюсі договір про євроінтеграцію, відчув, що потрібно вирушати до Києва. Приїхав на Майдан годині о 19-й, але там нікого не було. Чоловік навіть розгубився: невже він сам такий? >>

  • «Нашим хлопцямна війні Бог дає інші очі»

    Доки ми з Юрієм Скребцем спілкувалися, він увесь час відволікався на телефонні дзвінки. Усі вони переважно стосувалися поранених українських воїнів, життя яких від самого початку бойових дій на Донбасі дніпропетровські лiкарi рятують постійно і цілодобово. >>

  • Зона як заповідник

    Чорнобиль і через 30 років після аварії на атомній станції є загадкою. Ми відправилися туди в організований тур, прихопивши власний старенький дозиметр 1987 року випуску... Нагадаю, напередодні 30-х роковин із часу вибуху на ЧАЕС Президент підписав указ про створення Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. >>