«А чим, власне, повчальна для нас, теперішніх, ота сумнівна історія довгого і загадкового життя останнього кошового ватажка славної Запорозької Cічі? Може, ратними подвигами заради України? Чи державною мудрістю? Чи якимись прогресивними ідеями, що збагатили суспільну думку нашої нації, або іншими творчими надбаннями, залишеними нащадкам у спадок? На жаль, нічого подібного тут не простежується. Натомість за легковірною християнською смиренністю, що випливає з ханжеської моралі, й нібито миролюбними потугами отамана «колись грізної» Січі прочитується легкодушна зрада і своєї ідеї, і своїх товаришів, і, зрештою, своєї землі заради примарних шкурних інтересів. Краще б уже він поліг смертю хоробрих у нехай нерівному герці (хоча були шанси й перемогти), а не ганебно карався після так дешево проданої волі, ще двадцять сім років спокутуючи на чужині справжню провину перед своїм народом та подаючи негативний приклад ошуканим співвітчизникам», — ні, це не цитата з чергового опусу Олеся Бузини з його випадами проти Петра Калнишевського, які нещодавно мені доводилося спростовувати (див. «Україну молоду» за 5 вересня цього року). Наведені рядки — із книги колишнього політв’язня, письменника, журналіста Гриця Гайового «Проща», Київ, вид. центр «Просвіта», 2012), ініційованої Київським товариством політв’язнів та репресованих і жертв репресій та схваленої Українським інститутом національної пам’яті за підтримки столичної держадміністрації».
Тож варто нагадати основні причини ліквідації Запорозької Січі російським царизмом. 1770 року завдяки послідовній діяльності Петра Калнишевського із залюднення степових земель Дикого Поля переселенцями з інших регіонів України на території восьми паланок Війська Запорозького Низового було 45 сіл, 4000 хуторів–зимівників. На 1775 рік, до дня захоплення і зруйнування Запорозької Січі російським військом, їх стало вдвічі більше. Саме господарська діяльність, зокрема залюднення вільних земель, Петра Калнишевського всупереч волі цариці Катерини Другої, яка поспішала заселяти землі іноземцями, стала однією з причин знищення Січі й арешту Петра Калнишевського. Основною ж причиною стала економічна незалежність, від якої до державної — лиш кілька кроків. Як написано в маніфесті Катерини Другої від 3 серпня 1775 року про зруйнування Запорозької Січі: «Заводя собственное хлебопашество, расторгали они тем самим основание зависимости их от Престола нашего й помышляли конечно составить из себя посреди Отечества область совершеннео независимую». Можливо, саме завдяки Калнишевському та його сподвижникам — лицарям Дикого Поля — Україна здобула вихід до Чорного моря, створила потужні порти й стала морською державою.
Що ж до закиду Гриця Гайового на адресу Петра Калнишевського «Краще було б йому полягти смертю хоробрих у нехай нерівному герці», то останній кошовий Січі був репресований за свій непослух, за спротив. Саме каяття й прохання помилування чекала від нього Катерина Друга, адже він, як переважна більшість тогочасної козацької верхівки, міг одержати з царициних рук дворянство, чини, нагороди й цілком комфортно доживати віку — він, герой воєн, генерал–лейтенант царської армії, кавалер багатьох нагород. Саме з міркувань загрози відродження Січі у своєму листі цариці Григорій Потьомкін пропонував заслати Петра Калнишевського подалі від України, саме тому ігумен Соловецького монастиря мав наказ за першим проханням останнього кошового надати йому можливість листом звернутися до цариці (а пізніше й до царя) і повідомити те, що вважав за потрібне, саме тому з Петербурга до Соловків у монастир щороку надходив запит, чи не хоче «ув’язнений вождь козаків» щось повідомити імператору. Та, як бачимо, всі сподівання карателів виявилися марними — Петро Калнишевський залишився незламним. Прикро лише, що й нині доводиться його захищати, вже мертвого...
Чисельність населення у будь-якій країні є фактором, що безпосередньо впливає на подальший розвиток суспільства — уповільнює чи прискорює його, а також вважається базисом економічного, соціального, політичного, культурного, духовного та інтелектуального розвитку держави. >>
На перший погляд, це несумісні речі, проте вони є різними формами матерії та енергії, перетворені фізикою і біофізикою. Багато тисячоліть людина пізнавала Світ — від плескатої Землі до нейтрона й пульсара; пристосовувалася до природи, накопичувала досвід використання природних явищ на свою користь. Незрозумілі явища приписували «галузевим» богам; творилися міфи, з яких формувалася релігія. >>
Події, які відбуваються у сучасному світі, вимагають від нас, українців, бути особливо пильними. Озвіріла влада Москви йде на все, щоб порушити встановлений мир і порядок у світі, одурманити населення Росії, виправдати свою агресивну політику щодо своїх сусідів. Особливу роль у цій справі відіграє Московська церква як підрозділ ФСБ. >>
Проблеми, притаманні нашому життю, не зникли після виборів до Верховної Ради, а лише загострилися та ще й довели, що виборець не мудріший за дурного карася. Подивімося на партії, які прийшли в парламент. >>
Після Полтавської битви 1709 року, зламавши незалежницький спротив волелюбних українців на чолі з Мазепою, московський цар Петро І в 1721 р. проголосив Московію називати Росією, а себе — імператором Російської імперії, хоча Залісся (тобто Московія) ніякого відношення до Київської Руси-України не мало, її історичне минуле — в Золотій Орді. >>
