Близько тисячі мітингувальників прийшли вчора під стіни Апеляційного суду Києва підтримати дніпропетровського журналіста Валерія Гарагуца — одного з дев’яти затриманих і жорстоко побитих «беркутівцями» 1 грудня біля адміністрації Президента. Саме вчора мав відбутися розгляд апеляційної скарги журналіста на рішення Шевченківського райсуду про двомісячне утримання його під вартою. Однак судове засідання завершилося, так і не розпочавшись: пославшись на відсутність у залі суду обвинуваченого, суддя перенесла розгляд справи на 10–ту ранку 13 грудня. Про те, що Валерія не буде в судовій залі, було відомо наперед, адже після зустрічі з «беркутівцями» журналіст із травмами голови перебуває під охороною в лікарні, відтак необхiдно було організувати відеоконференцію. Чому її не органiзували — в залі суду не пояснили.
Безрезультатно завершився і розгляд справи затриманих 24 листопада студентів Романа Біленького та Олега Матяша, яких підозрюють у хуліганських діях проти працівників міліції біля будівлі Кабінету Міністрів. Як повідомив пізніше народний депутат від «Свободи» Ігор Мірошніченко, на репліку мами одного із затриманих процесуальний керівник–прокурор розсміявся, на що депутати вирішили змусити його подивитися жінці в очі. У прокуратури інша версія. «У приміщенні Апеляційного суду невідомі побили процесуального керівника–прокурора. Кілька осіб накинулися на нього, били й намагалися зірвати кітель. Співробітники судової міліції «Грифон» відтіснили нападників від прокурора», — цитує «Українська правда» прес–секретаря прокурора Києва Яну Соболевську. Після цього засідання було перенесене теж на 13 грудня.
Народний депутат Леся Оробець, яка була присутня на засіданні, припускає, що судді поспішили перенести розгляд справ, оскільки просто не знали, яку думку має з цього приводу Віктор Янукович. «Було видно, що суддя не була готова приймати рішення. У залі були присутніми багато дипломатів, що спостерігають за розвитком цієї справи як за показовим порушенням прав людини. Крім цього, на засіданні були присутні багато представників ЗМІ. Дуже важливою була присутність 1000 активістів під судом, які зібрались на підтримку незаконно засуджених», — повідомила вона в коментарі «УМ».
Сам Президент під час «круглого столу» зі своїми попередниками заявив, що він іще напередодні дав доручення Генеральному прокурору Віктору Пшонці «звільнити частину людей, у яких не було грубих порушень». «Я думаю, що сьогодні це питання буде вирішено. Мені складно зараз сказати, скільки людей буде звільнено, але обов’язково ці люди будуть звільнені, ті, у яких є маленькі діти, молоді сім’ї... все буде враховано», — сказав Янукович. Залишається питання: чи то побажання Президента не були враховані, чи прокуратура їх просто ще не встигла почути. Є надія, що найближчим часом постраждалі таки змінять СІЗО на рідні квартири. А їхні місця займуть реальні провокатори та правопохоронці, зафіксовані на сумнозвісному відео.
60-річна Тетяна Горячевська пригадує, що спершу син Олександр не посвячував її з чоловіком у свої задуми. Він був інженером-теплотехніком за освітою, після закінчення вишу працював на Полтавському тепловозоремонтному заводі за фахом. >>
Українці вже звикли до того, що війна в нас називається АТО, окупанти — сепаратистами, а біженці — переселенцями. Кажуть, що так зручніше «батькам нації» вести міжнародні перемовини. Це, у свою чергу, теж виявилося лише черговою брехнею і призвело фактично до капітуляції України перед так званими тимчасово непідконтрольними територіями. >>
Село Черневе, що в Глухівському районі на Сумщині, — невелике, ледве чотириста мешканців набереться. Проте неабиякі пристрасті вирують нині в цій сільській глибинці, розташованій усього за якихось п’ять кілометрів від російського кордону. >>
Ця історія починається з Майдану. Олексій Кабушка пригадує, що потрапив на Майдан іще тоді, коли його, по суті, не було. Дізнавшись про те, що Віктор Янукович відмовився підписати у Вільнюсі договір про євроінтеграцію, відчув, що потрібно вирушати до Києва. Приїхав на Майдан годині о 19-й, але там нікого не було. Чоловік навіть розгубився: невже він сам такий? >>
Доки ми з Юрієм Скребцем спілкувалися, він увесь час відволікався на телефонні дзвінки. Усі вони переважно стосувалися поранених українських воїнів, життя яких від самого початку бойових дій на Донбасі дніпропетровські лiкарi рятують постійно і цілодобово. >>
Чорнобиль і через 30 років після аварії на атомній станції є загадкою. Ми відправилися туди в організований тур, прихопивши власний старенький дозиметр 1987 року випуску... Нагадаю, напередодні 30-х роковин із часу вибуху на ЧАЕС Президент підписав указ про створення Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. >>
