Поезія — як провіщення — річ загалом тривожна. Має здебільшого похмуру колористику. Фарбу скорботи надмірного знаття. Зрідка на провідницьку поетичну палітру скочить сонячне зайченя нестримної радості буття — вітаїзму, як сказали б наші поети трагічних 1920–х, — і тоді така поезія стає дійсно масовою й популярною серед читачів, навіть діаметрально протилежної інтелектуальної орієнтації, як–от Сєргєй Єсенін.

Одним із авторів, які успішно представляють нашу поезію в Європі, є молодий поет і перекладач Дмитро Чистяк. Його збірка «Надсадний сад» спершу вийшла друком у Франції як двомовне українсько–французьке видання (Руан: Видавництво Крістофа Шомана, 2012) й отримала чимало позитивних відгуків у франкомовному світі.

На теперiшній час Євромайдан захопив увагу не лише світових ЗМІ, аналітиків та політтехнологів. Діячі культури, які зазвичай тримаються подалі від політики, а перш за все політики міжнародної, починають говорити,

Те, що Жанна Кадирова отримає головну премію конкурсу PinchukArtCentre у галузі сучасного мистецтва для молодих українських художників до 35 років і 100 000 гривень, мало хто сумнівався. Вона і так уже багато років є переможцем, «серпом і молотом» молодого українського мистецтва.