Вибірковість караючої руки

      Що означає вислів «подвійні стандарти», пояснювати, думається, не потрібно. Це внутрішня, моральна ознака української владної машини з усіма її правоохоронними органами, інститутом прокурорського нагляду тощо. Аби не бути голослівним: два народні депутати України привернули останнім часом загальну увагу, причому з абсолютно різних приводів. Один з них, «нашоукраїнець» Олексій Козаченко, пережив збройний напад невідомих, інший — нині виключений з «Нашої України» — Олег Тягнибок озвучив тези, які широкий загал сприйняв як некоректні. За останнього прокуратура вчепилася намертво, як піраньї вгризаються у щось їстівне: з єдиним наміром — розшматувати... О'кей, скажемо ми, вважатимемо, що Тягнибок на додачу до втрати членства у фракції заслужив ще й переслідування з боку прокуратури, але тоді навіть складно буде уявити, яких надлюдських зусиль докладе ця сама прокуратура для того, щоб знайти і притягти до відповідальності нападників на іншого нардепа — Козаченка. Проте ось тут на всіх нас і чекає повна несподіванка. Виявляється, що й справи такої кримінальної (за фактом замаху на державного діяча) не існує. Її, цю справу, взагалі ніхто не порушував.

Підстав під зброю ще й ліву щоку

      «УМ» вже описувала деталі нападу на Олексія Козаченка. Тож для нашого читача не є новиною те, що, захищаючись від невідомих, Козаченко вистрелив у одного з них. Нападник помер, і за фактом цієї смерті прокуратура порушила кримінальну справу. Інша справа пов'язана із «незаконним носінням та зберіганням вогнепальної зброї», що так само інкримінується Козаченку. (Хоча стріляв депутат зі зброї одного з нападників, що ж стосується його самого, то Козаченко мав намір отримати пістолет, але зробити цього не встиг). Бандити, таким чином, виявилися цілком захищеними законом та оточені муром зі статей Кримінального кодексу.

      А як же Козаченко? Факт нападу на нього правоохоронні органи розглядають лише як одну з версій того, що сталося, і обіцяють уважніше придивитись до неї після розслідування перших двох справ. Іншими словами, заява про зазіхання на життя народного депутата, озвучена самим депутатом, для слідчих не має особливої ваги. Напевне, тому, що цей самий депутат може проявити упередженість чи взагалі виявитися фантазером з кримінальними замашками, який ні з того ні з сього вирішив порозважатися стріляниною по живих мішенях, а потім вигадати якийсь замах на власну персону?!

      Говориться, що чужа душа — темний ліс. Ні, то логіка української прокуратури — цинічні джунглі, де можна блукати й блукати без надії віднайти промінь світла. Невдовзі після інциденту з Козаченком його справою почала займатися Одеська прокуратура. Даючи першу з цього приводу прес-конференцію, прокурор області Михайло Гаврилюк ухилився від прямої відповіді на запитання журналістів, чи вбачає прокуратура у діях двох осіб, які вступили у сутичку з народним депутатом Козаченком, склад злочину. Як відзначив тоді Гаврилюк, відповісти на це запитання можна буде після очної ставки між Козаченком та затриманим учасником сутички. А його «силовий колега» Григорій Єпур (начальник УМВС України в Одеській області) сховався від журналістської цікавості за твердженням, що іще не всі експертизи проведені, аби дійти якихось остаточних висновків.

      Незабаром «справу Козаченка» у Гаврилюка та Єпура забрали та з огляду на її виняткову резонансність віддали до провадження слідчих Генеральної прокуратури. Днями у стінах ГП було проведено брифінг, на якому керівник прес-служби Генпрокуратури Сергій Руденко заявив наступне. Якщо за фактом нападу на нардепа не порушено кримінальну справу, це означає, що «для порушення кримінальної справи немає достатніх підстав». Отак, скромно та зі смаком... Водночас, заявив він, «це не значить, що версію про скоєння народним депутатом Козаченком убивства при захисті не розглядають». Руденко додав, що в рамках розслідування перевірятимуть усі версії, в тому числі й «версію про застосування зброї народним депутатом Козаченком для захисту життя». Відчуваєте, шановний читачу, як розставлено наголоси? В кращому випадку Козаченку доведеться захищати себе, апелюючи до небезпеки власному життю як фактору, що виправдовує його дії...

В яких випадках потрібна швидкість?

      Вважається, що таких випадків, коли потрібна швидкість, не так багато (приміром, бліх ловити, абощо). У решту їх, регламентованих народною мудрістю, заглиблюватися не будемо — не всі згадки про «швидкі» заняття є цензурними. Проте один випадок все-таки виділимо. Це коли йдеться про необхідність порушити кримінальну справу проти когось з представників опозиції. Тут відповідальні особи не шкодують ані часу, ані зусиль. Згадаймо хоч б епопею з поданнями на Юлію Тимошенко...

      Тож поки Олексій Козаченко оббиває пороги прокуратур, вимагаючи елементарного захисту своїх інтересів, прав та свого життя, про його колишнього колегу по фракції Олега Тягнибока прокурори вже подбали. Як відомо, вже згадуваний вище речник ГП Руденко не так давно пообіцяв організувати аналіз, аби встановити, чи містять «висловлення народного депутата Тягнибока ознаки дій, які принижують честь та гідність національних меншин». Про які саме висловлювання йдеться, наші читачі, мабуть, пам'ятають. Той же таки Руденко запевнив громадськість, що «подальша перевірка з'ясує, чи діяв Тягнибок умисно і свідомо спрямовував свої дії на приниження гідності національних меншин».

      Невідомо, яким приладом вимірювали рівень свідомості депутата Тягнибока, проте збір необхідних параметрів прокуратура завершила вельми швидко. Цього понеділка, як повідомив «УМ» Олег Тягнибок, він мав відвідати прокуратуру Івано-Франківської області, аби зустрітися там зі слідчими і дати їм певні роз'яснення. Понеділок, як всі знають, припав на 2 серпня. Однак вже 30 липня, як з'ясував Тягнибок, прокуратура порушила проти нього кримінальну справу. Як говориться у тексті постанови про її відкриття, «за ознаками злочину, передбаченого ст. 161 ч. 1 КК України, за розпалювання національної ворожнечі та приниження національної честі і гідності». Під постановою стоїть підпис прокурора Івано-Франківської області, державного радника юстиції Юрія Юрченка, якому, за словами Тягнибока, вже майже ні про що було говорити з депутатом. Адже прокуратура для себе вже все з'ясувала і всі висновки зробила. Наразі депутат проходить як свідок у порушеній проти нього справі. Для того, щоб зробити Тягнибока обвинуваченим, а наділі й підсудним, прокуратурі знадобиться згода Верховної Ради. Ніхто не сумнівається у тому, що з початком нового парламентського «сезону» тема притягнення до кримінальної відповідальності Олега Тягнибока буде активно мусуватися прокуратурою.

      Між іншим, сам Тягнибок заявив «УМ», що він категорично відкидає звинувачення у антисемітизмі і ксенофобії. На його думку, негативний резонанс довкола його виступу на горі Яворина спричинили навмисно переміксовані фрагменти проголошеного ним тексту. Тягнибок продовжує наполягати на тому, що він не мав наміру образити і не образив жодну нацменшину з тих, що живуть в Україні.  Коментуючи перспективність порушеної проти нього справи, Тягнибок зауважив, що «якщо буде політичне замовлення, наша прокуратура може порушити справу проти ліхтарного стовпа. Генпрокуратура мала б притягувати до відповідальності саме ті ЗМІ, які подали мій виступ так, нібито я закликав до міжнаціональної ворожнечі. Ні до чого такого я не закликав і закликати ніколи не буду».