І гріються, і охороняють. (Юрія САПОЖНІКОВА.)
Територію революційного табору на майданi Незалежностi оточують барикади з елементів так і не змонтованої новорічної ялинки, контейнерів для сміття та дерев’яних піддонів. Додатковим захистом слугує колючий дріт, яким обтягнені конструкції. Вдень проходи для пішоходів звільняють, а вночі захист знову стає монолітним.
По периметру барикади охороняють молоді міцні хлопці. Сашко зі Здолбунова, з яким ми поспілкувалися, одним iз перших записався в охоронці Євромайдану — після того як пережив атаку «Беркута» в ніч на 30 листопада. «Я якраз мав їхати додому, але вхід до станцiї метро «Майдан Незалежності» перекрили «беркутівці». Я підсвідомо відчув, що ніч має бути гаряча, і вирішив залишитися. А люди були незадоволені тим, що опозиція не змогла чітко окреслити подальші дії. Тому багато хто розійшовся».
Хлопець пригадує, як силовики били та виганяли людей з Майдану. «Ми стали на протилежному боці вулиці, підняли руки вгору, мовляв, ми беззахисні, — продовжує Сашко. — Але виявилося, що «беркутівців» це не обходить. Вони продовжили бити нас ногами і гнати геть. Я та ще декілька людей стояли і співали гімн України. Коли до нас підбігли «космонавти», один замахується на мене і чи то побачив, що я без шолома, чи то просто «пожалів», але замість голови вперіщив по нирках».
Був Сашко і на Банковій 1 грудня: «Я намагався втихомирити людей та спілкувався з правоохоронцями, бо бачив, що там стоять ще малі пацани по 20 років [iз Внутрiшнiх вiйськ]. Вони сказали, що не можуть відійти, інакше їм дадуть по два роки за дезертирство. Їх там узагалі як гарматне м’ясо поставили. Потім, коли почалася бійка, то били не вони, а зовсім інший «Беркут».
Після тих випадків активісти Євромайдану вирішили серйозно подбати про захист. Нині вся територія майдану Незалежності поділена на зони відповідальності, які охороняються і вдень, і вночі. «Групи підбираються так, щоб люди знали один одного, — ділиться з «УМ» депутат Львівської облради Олесь Старовойт. — Графік чергувань розписаний, щоб люди могли відпочити і відновитися. На випадок небезпеки кожен знає, як він має діяти на своєму місці. Я не скажу, що ми бійці чи спортсмени. Командують нами офіцеривідставники, а основна маса загонiв самооборони — це звичайні люди, професори, є кілька крупних бізнесменів. Але ми всі тут. Це наш громадянський обов’язок».
Є своя охорона і біля Михайлівського собору. Там досі лишається продуктова служба та медичний пункт і близько сотні охоронцiв. У разі небезпеки хлопці зачиняють ворота. Серед засобів безпеки — каски, наколінники із пластикових пляшок і карематів, палки. Є й кілька гумових кийків.
«У нас тут є один «Робін Гуд». Він уночі завжди кудись іде, а під ранок повертається чи з беркутівським шоломом чи з гумовою палицею. Уже з десяток таких палиць приніс. Ми його не питаємо, звідки. Але здогадуємося», — розповів «УМ» Микола зі Львова.
Водночас коменданти акції протесту у своїх зверненнях постійно оголошують, що Майдану потрібні волонтери, особливо нічні охоронці. Щоб стати охоронцем, досить звернутися до будького з волонтерів, які скерують до потрібної людини.
60-річна Тетяна Горячевська пригадує, що спершу син Олександр не посвячував її з чоловіком у свої задуми. Він був інженером-теплотехніком за освітою, після закінчення вишу працював на Полтавському тепловозоремонтному заводі за фахом. >>
Українці вже звикли до того, що війна в нас називається АТО, окупанти — сепаратистами, а біженці — переселенцями. Кажуть, що так зручніше «батькам нації» вести міжнародні перемовини. Це, у свою чергу, теж виявилося лише черговою брехнею і призвело фактично до капітуляції України перед так званими тимчасово непідконтрольними територіями. >>
Село Черневе, що в Глухівському районі на Сумщині, — невелике, ледве чотириста мешканців набереться. Проте неабиякі пристрасті вирують нині в цій сільській глибинці, розташованій усього за якихось п’ять кілометрів від російського кордону. >>
Ця історія починається з Майдану. Олексій Кабушка пригадує, що потрапив на Майдан іще тоді, коли його, по суті, не було. Дізнавшись про те, що Віктор Янукович відмовився підписати у Вільнюсі договір про євроінтеграцію, відчув, що потрібно вирушати до Києва. Приїхав на Майдан годині о 19-й, але там нікого не було. Чоловік навіть розгубився: невже він сам такий? >>
Доки ми з Юрієм Скребцем спілкувалися, він увесь час відволікався на телефонні дзвінки. Усі вони переважно стосувалися поранених українських воїнів, життя яких від самого початку бойових дій на Донбасі дніпропетровські лiкарi рятують постійно і цілодобово. >>
Чорнобиль і через 30 років після аварії на атомній станції є загадкою. Ми відправилися туди в організований тур, прихопивши власний старенький дозиметр 1987 року випуску... Нагадаю, напередодні 30-х роковин із часу вибуху на ЧАЕС Президент підписав указ про створення Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. >>
