Високо сидимо, далеко бачимо

Лише кілька днів тому на даху Інституту геодезії «Львівської політехніки» презентували нову геодезичну лабораторію «Геотераса». Завдяки їй студенти зможуть вчитися працювати на найсучаснішому обладнанні. Нова лабораторія унікальна у своєму роді, адже нічого подібного не має жоден український навчальний заклад.

Створення нової лабораторії стало можливе завдяки співпраці з європейським проектом TEMPUS, який тривав кілька років. Його фахівці, за результатами своїх досліджень, вибрали лише два університети, які отримали відповідні гранти на обладнання. В Україні перемогла саме «Львівська політехніка», ще одну лабораторію отримав університет в Єревані. Більшість коштів із виділених львів’янам 180 тисяч євро пішла на обладнання, адже такого в Україні не виготовляють. До прикладу, спеціальний сканер в Україні мають лише кілька приватних фірм, а новий безпілотник взагалі є першим на всю країну.

«Геотерасу» розташували на даху будівлі. Територія накрита штучним покриттям, що нагадує зелену травичку. Впорядкувати дах у навчальній установі збирались давно, адже він почав протікати та затоплювати лабораторії під ним. Тож, заразом «двох зайців убили»: і дах відремонтували, і лабораторію облаштували. Тут стоять робочі місця: 21 стійка, на яку встановлюються тахеометри та GNSS–приймачі. Саме ті прилади і придбали за грантові кошти. Вони вимірюють віддаль та кути, визначають координати. По місту за кілька кілометрів розміщено наразі шість геодезичних відбивачів iз дзеркалами. «Вони розташовані півколом, в основному, на корпусах Політехніки, — розповідає Андрій Маліцький, інженер науково–навчальної лабораторії геодезії, геоінформатики та 3D–сканування інституту геодезії, вказуючи на один iз відбивачів на головному корпусі. — В такий спосіб можна побачити навіть мінімальне зміщення будівель».

«Ми вдало використали дах нашого корпусу, — розповідає «УМ» директор Інституту геодезії професор Корнилій Третяк. — Він досить високий і має хорошу видимість. Тож студенти мають можливість робити виміри на великих відстанях, у кілька кілометрів. Якщо раніше лабораторні дослідження та деякі практики студенти проходили на подвір’ї, де видимості практично немає, адже навколишні споруди все загороджують, то тепер можемо здійснювати різні геодезичні роботи, навіть такі, що зазвичай проводяться на виробництвах. Тобто ми можемо зімітувати правдиву геодезичну мережу».

«А це наш безпілотник Trimble UX5, — демонструє літачок пан Маліцький. — Він розрахований витримувати два з половиною кілограми техніки. Корпус виготовлений з пресованого пінопласту, що зменшує його вагу». Камера на безпілотнику дає дуже чітке зображення. Його також використовують для створення карт. На фотографіях можна розгледіти навіть людей. Запускають його зі спеціальної катапульти, задавши попередньо маршрут польоту на контролері. Заряду вистачає на сорок хвилин у небі.

«У подальшому спудеї проводитимуть спостереження з курсу геодезичної астрономії, — продовжує пан Третяк. — Головні заняття проходять у сусідньому корпусі, де розташована обсерваторія, проте, там не може вміститися вся група. Тож частина її зможе проводити спостереження в нас. До прикладу, визначення азимута за Сонцем можна робити і вдень. А спеціально для нічних спостережень ми вже незабаром обладнаємо «Геотерасу» освітленням».