Після бійки на Банковій «Беркут» хапав усіх, хто трапився під руку. (УНІАН.)
Учора о 14–й годині Шевченківський районний суд почав по одному розглядати справи мітингувальників, затриманих після заворушень на Банковій увечері 1 грудня. На лаві підсудних — дев’ятеро молодих чоловіків. П’ятьох iз них, травмованих «Беркутом», як з’ясувала «УМ», привезли просто з лікарні швидкої допомоги, де їх утримували у суворій секретності під охороною міліції. Підсудним інкримінують ст. 294 Кримінального кодексу, що передбачає покарання у вигляді позбавлення волі терміном від 5 до 8 років. За цією статтею КК карають за «організацію масових заворушень, що супроводжувалися (...) погромами, підпалами, захопленням будівель або споруд, (...) опором представникам влади із застосуванням зброї або інших предметів, які використовували як зброю». Іншими словами, підсудних звинувачують у спробі захопити адміністрацію Президента та спротиву «Беркуту».
Учора, коли це число «УМ» готувалося до верстки, стало відомо про перше рішення — стосовно громадянина Олександра Солоненка: суддя Валентина Малиновська ухвалила як запобiжний захiд продовжити його утримання під вартою ще на два місяці.
Хто ж постав перед сліпі очі столичної Феміди? Громадські активісти, які прийшли під будівлю суду, схильні вважати, що ці хлопці мало схожі на «тітушок», тобто на тих, зафіксованих десятками телекамер молодиків, які прискали газом в очі правоохоронців, підбурювали мітингарів ламати міліцейський кордон і кермували трактором, намагаючись прорвати лінію оборони Банкової.
Прізвища підсудних до початку засідання не називали. Щонайменше трьох iз них «опізнали» журналісти та користувачі соцмереж. Це — Олександр Остащенко, інженер iз Бучі, Микола Лазаревський, архітектор–дизайнер, та Юрій Болотов, товариш Святослава Вакарчука, екс–директор гурту «Океан Ельзи». Їх наздогнали «беркутівці» вже на розі Банкової з вулицею Інститутською. Це саме Остащенку «беркутівець» кричить: «На колєні, мразь!». Відео цього «затримання» викладено в соцмережах і, певно що, доступне слідчим. Усіх трьох після затримання по–звірячому побили.
«Я особисто знаю Олександра Онищенка 12 років — дуже порядний хлопець, це чоловік моєї однокурсниці, у них маленька дитина. Він мирна і врівноважена людина, не з тих, хто буде бити першим, — розповідає «УМ» журналіст видання zbruch.eu Володимир Семків. — Його друг Олег казав мені, що разом з Олександром прийшов iз Майдану на Банкову подивитися, що там. Людей, казав, було дуже багато, були просто глядачі, були й ті, які готувалися до атак, мали «монтировки», щоб виривати з тротуару бруківку. Було багато людей у масках. Він спитав у одного: «Чому ти в масці? Я ж без маски». Потім хлопці сходили до кордону «Беркута». Звідти активно почали кидати звукові гранати, петарди — і вони відійшли, сховалися у скверику на розі Банкової та Інститутської — у, як здавалося, безпечній зоні. А потім «Беркут» побіг уперед — місиво, хаос. Цей Олег вибіг на тротуар. Саша залишився за спиною «Беркута».
Ймовірно, на лаву підсудних сіли мітингарі, які просто «трапилися під гарячу руку» «беркутівців». Схоже, такої думки дотримувалися і народні депутати від опозиції, які вчора прийшли до Шевченківського суду і хотіли взяти дев’ятьох учасників бійки на Банковій на поруки.
П’ятьом підсудним, які отримали поранення, навіть не дали можливості потелефонувати родичам та шукати адвоката. Лише на другу добу після сутичок на Банковій декого з них знайшли родичі в Київській лікарні швидкої допомоги, передає «Радіо «Свобода». Їх дві доби утримували у спецпалатах iз броньованими дверима, під охороною міліціонерів, не допускаючи до палати нікого, навіть правозахисників.
60-річна Тетяна Горячевська пригадує, що спершу син Олександр не посвячував її з чоловіком у свої задуми. Він був інженером-теплотехніком за освітою, після закінчення вишу працював на Полтавському тепловозоремонтному заводі за фахом. >>
Українці вже звикли до того, що війна в нас називається АТО, окупанти — сепаратистами, а біженці — переселенцями. Кажуть, що так зручніше «батькам нації» вести міжнародні перемовини. Це, у свою чергу, теж виявилося лише черговою брехнею і призвело фактично до капітуляції України перед так званими тимчасово непідконтрольними територіями. >>
Село Черневе, що в Глухівському районі на Сумщині, — невелике, ледве чотириста мешканців набереться. Проте неабиякі пристрасті вирують нині в цій сільській глибинці, розташованій усього за якихось п’ять кілометрів від російського кордону. >>
Ця історія починається з Майдану. Олексій Кабушка пригадує, що потрапив на Майдан іще тоді, коли його, по суті, не було. Дізнавшись про те, що Віктор Янукович відмовився підписати у Вільнюсі договір про євроінтеграцію, відчув, що потрібно вирушати до Києва. Приїхав на Майдан годині о 19-й, але там нікого не було. Чоловік навіть розгубився: невже він сам такий? >>
Доки ми з Юрієм Скребцем спілкувалися, він увесь час відволікався на телефонні дзвінки. Усі вони переважно стосувалися поранених українських воїнів, життя яких від самого початку бойових дій на Донбасі дніпропетровські лiкарi рятують постійно і цілодобово. >>
Чорнобиль і через 30 років після аварії на атомній станції є загадкою. Ми відправилися туди в організований тур, прихопивши власний старенький дозиметр 1987 року випуску... Нагадаю, напередодні 30-х роковин із часу вибуху на ЧАЕС Президент підписав указ про створення Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. >>
