Баланс через Піднебесну

Після призупинення євроінтеграційного процесу наша країна оперативно визначилася із напрямом економічної співпраці. Як і прогнозували аналітики, Україна задля зниження торговельних ризиків вирішила максимально використати ресурс третього потужного вектора — ринків країн Близького і Середнього Сходу. Зокрема, ми суттєво активізуємо співпрацю із Китаєм. Учора із візитом до Піднебесної відбув Президент Віктор Янукович. Передбачається, що глава держави підпише угоду про дружбу і співпрацю на п’ять років.

Третя ніжка для нашого стола

Як стверджують експерти, у нинішній ситуації саме Китай зацікавлений вирішити наші фінансові проблеми, надати дешеві кредити й забезпечити інвестиційну активність у реальних секторах економіки нашої країни. Як наслідок, Україна зможе не тільки вирівняти платіжний баланс і компенсувати всі збитки, посіяні у ході торговельних воєн із Росією, а й посилити позиції національної безпеки, зменшуючи економічний тиск як з боку Європейського, так і Митного союзів.

На думку політологів, Китай у дружбі з Україною зможе отримати геополітичний і економічний вплив як на Росію, так і на країни Європи. Шлях до цього — активний вплив на розвиток української економіки, адаптації наших стандартів до світових норм. Саме у цих питаннях Україні відмовив Євросоюз, сподіваючись використовувати нашу дер­жаву лише як сировинний придаток. Натомість Піднебесна готова працювати з Києвом у цьому плані. Попередньої домовленостi було досягнуто під час візиту до КНР першого віце–прем’єр–міністра України Сергія Арбузова.

Як відомо, Китай — це величезний ринок збуту, з 1,3 млрд. населення, який може у певній мірі компенсувати українським виробникам очікувані проблеми з Росією після підписання Угоди про асоціацію з ЄС. Тож рішення активно розвивати співпрацю з Китаєм свідчить про прагматизм українського уряду. У нинішній ситуації наша держава не може дозволити собі орієнтуватися тільки на один геополітичний центр і не має розриватися між двома.

Ідеальний варіант — збалансовані зовнішньо­економічні відносини із ЄС, Митним союзом і Китаєм. Адже, як відомо, найбільш стійкий стіл, це той, який стоїть на трьох ніжках! А п’ятирічна угода, яку має підписати Президент Віктор Янукович, безумовно, стане історичною подією. Хоча б тому, що за п’ять років Україна планує втричі збільшити торговельний оборот з Китаєм. Тобто нинішні 10 млрд. доларів перетворяться на 30!

У загальній структурі нашого торговельного балансу такий крок виглядатиме революційним. Сьогодні товарообіг iз Китаєм займає друге місце серед 217 країн, з якими торгує Україна, і становить 8% від загального товарообігу країни.

Інвестиції на низькому старті

Експерти зазначають: договір про співпрацю наповнений конкретними масштабними й іноваційними проектами — у сільськогосподарській, космічній галузях, у медицині, освіті, науці. Під час візиту до Китаю Сергія Арбузова вдалося домовитися про залучення перших 3 млрд. доларів у вітчизняний аграрний сектор.

Ще один проект стосується спільного виробництва літаків та поставок їх на китайський і світовий ринки. Зокрема, україно–китайська співпраця передбачає розробку і спільне виробництво у Китаї середнього транспортного літака, спроектованого на базі Ан–178, спільну розробку і виробництво службових адміністративних літаків.

Окрім цього, Україна отримає кредит у розмірі 3,7 млрд. доларів для реалізаії проектів із заміщення імпортного природного газу вітчизняним вугіллям. Зокрема, один із перспективних проектів — будівництво у кримському місті Щолкіно парогазової станції. Китайські інвестиції при цьому сягатимуть 2 млрд. доларів. На станції працюватимуть кілька тисяч робітників. Другий напрям — будівництво Канівської гідроакумулюючої станції. Працюватимуть китайські інвестиції й над технологіями спалювання водовугільного палива на ТЕЦ. Такі технології, зокрема, планується впровадити на Дніпродзержинській та Криворізькій теплоелектроцентралях.

Важливий нюанс — у реалізації китайських проектів будуть задіяні лише українці! Не очікують аналітики й проблем із поверненням кредитів, оскільки сума погашення буде закладена у знижках на сільськогосподарську продукцію та інші товари, які виготовлятимуться на нашій території. Частки ж розподілу продукції узгоджуватимуться із місцевими радами — і тільки після цього закріплюватимуться у конкретних угодах iз компаніями–інвесторами.