Без шаблону

28.11.2013
Без шаблону

Катя Возіанова і Річард Андерсен. (з сайта tochka.net.)

Катя Возіанова — засновниця ательє Indposhiv, донька дизайнера Федора Возіанова — маже п’ять рокiв тому знайшла вільну нішу: чоловічі костюми на замовлення. Нудне радянське слово «індпошив» написала латиницею і взялася до роботи. Це тільки на перший погляд здається, що Brioni та Ermenegildo Zegna задовольнили потребу багатих чоловіків у пристойних ко­стюмах, а торгова марка «Михаїл Воронін» — не дуже багатих. Залишається і дивним чином поповнюється категорія мужчин із упередженнями: справжній костюм — це пошитий вручну за індивідуальними мірками. Імена цих диваків знають майстри на лондонській вулиці Savile Row — там розташовані найкращі у світі ательє з пошиву костюмів bespoke tailoring (зшиті на замовлення за індивідуальними лекалами). Фінансова, артистична еліта і стара ари­стократія віддає перевагу живій людській праці, а не бездушним механізмам. «Класичні чоловічі костюми мода практично не зачіпає — тут головне не дизайн, а якість: правильний крій, посадка, пропорції, натуральні матеріали. За модою треба йти до fashion–дизайнерів, ми не слідуємо за трендами», — каже Катерина.

Минулого тижня Катя Возіанова презентувала костюм, зроблений за технологією bespoke — B1. У ньому все зроблено вручну, крім плечових і бічних швів; ґудзики — із рогу, петлі з шовкової нитки зроблені руками, клітинка на тканині зведена і збігається в усіх місцях піджака, на нього пішло 82 години ручної праці. На презентацію костюма Катя запросила «ревізора» — Річарда Андерсена, власника ательє Richard Andersen на Savile Row, 13, клієнтами якого є Бенісіо дель Торо, Брайан Феррі, Джордж Майкл, всемогутній екс–стиліст американського Vogue Андре Леон Теллі, члени королівської родини.

Річард Андерсен провів майстер–клас для 15 українських закрійників, представив свою автобіографічну книжку Bespoke: Savile Row Ripped and Smoothed та розповів журналістам про британські традиції bespoke. «Для наших костюмів є певні стандарти: кожен клієнт має свої паперові лекала; для пошиття першого костюму має бути від 3 до 6 примірок — і з кожною приміркою лекала змінюються; в середньому на костюм іде від 50 до 70 годин ручної праці; усі шви робляться руками — відтак костюми bespoke не такі ідеальні, як фабричні, але в цій неідеальності і криється шик; в цих костюмах усе робиться з натуральних матеріалів; якщо на тканині є малюнок, він буде ідеально збігатися на всіх частинах костюма».

За словами Річарда, який працює в цій професії 31 рік і носить винятково костюми власного ательє, в його фірмі працює 25 майстрів і за рік вони виготовляють приблизно 300 костюмів bespoke. У Річарда 2500 тисячі клієнтів, з яких 5% — жінки. Костюм з ательє Richard Andersen коштує від 4500 фунтів стерлінгів. Портрет замовника Андерсена: 45—55 років, бізнесмен, СЕО або фінансист, половина його клієнтів — британці, інша половина — іноземці.

За словами Каті Возіанової, в Україні замовники більш нетерплячі, тому Indposhiv шиє костюм за дві–три примірки (при цьому знімається 19 мірок). У Каті 269 клієнтів, і за цей рік ательє планує пошити 150 костюмів bespoke (ательє також шиє костюми made to Measure — зроблені за стандартними лекалами, але підігнані по фігурі). Костюм в Indposhiv коштує від 2500 доларів. «Наш клієнт має 32—35 років і також займається бізнесом або фінансами. Причому я помітила, що це не найбагатші люди — хтось може замовити костюм на найближчі 5 років, але це ті люди, що розуміють важливість такої інвестиції».

Річард — обличчя і реклама технології bespoke: його костюм ідеально сидить на фігурі, має ювелірно правильну довжину штанин і рукавів, точні пропорції, некрикливу кольорову гаму і жодного дизайну. Саме ці деталі видають статус і чин, особливо якщо чоловік — консерватор за природою. «Костюми bespoke, — каже Катя Возіанова, — функціонально нічим не кращі за фабричні. Відмінність у відчутті, в емоції, в енергетиці людини, яка місяць шила цей костюм руками з думкою про вас. Здавалося б, дрібниця, але в усьому світі правильні ко­стюми шиють саме так». Я бачу обличчя скептика: вигадують, з жиру бісяться, каже він. Нехай, значить, ця послуга — для тих, для кого один міліметр і один стібок мають значення.

  • Мода як демонстрація сили

    Починався Тиждень з порогу — навпроти входу в «Мистецький арсенал» куратор проекту Ukraine Inspired, дизайнер Федір Возіанов представив невелику колекцію casual–речей — футболки та світшоти з патріотичними принтами та написами. >>

  • Ох ти ж і сукня!..

    Український тиждень моди, що проходив iз 9 по 13 жовтня, дав відчуття, що країна перебуває напередодні створення повноцінної fashion–індустрії. Є UFW — з традиціями, патріотизмом, професіоналізмом. Є нібито альтернативні модні Дні — проект маргінальний, проте амбіційний. Є Львівський fashion week, і в ці дні вперше пройдуть «кучні» покази в Харкові. >>

  • Скрипка вчить, як одяг шить

    Олега Скрипку в нас просто люблять. Здається, саме тому поява його в підсумковому дефіле на подіумі Українського тижня моди викликала шквал овацій. У кулуарах після закінчення першого дня Тижня, в якому Скрипка дебютував як дизайнер, більше критикували його колекцію, ніж захоплювалися. >>

  • Пішов 33–й Тиждень...

    33–й український тиждень моди наповнений ефектними заходами і медійними обличчями. 12 жовтня на подіум UFW вийдуть 12 телеведучих групи каналів «1+1» у вбранні від українських дизайнерів — і Лідія Таран, і Алла Мазур, і Данило Грачов, і Руслан Сєнєчкін, і Юлія Бориско, і Василіса Фролова. >>

  • Золота весна

    Коли за вікном замість бабиного літа — перший сніг, а попереду — кілька місяців зими, яку народні синоптики прогнозують довгою й холодною, саме час подумати... про гардероб на весну й літо. По–перше, тому, що про зимовий одяг думати вже ніколи — його вже доводиться носити. А по–друге, у чотирьох світових столицях моди саме завершилися покази колекцій на сезон весна/літо–2014, тож час підбивати підсумки. >>