«Я хотів дати йому сухариків...»

      ...Тієї трагічної миті завідуюча зоопарком Надія Монастирська саме перебувала на подвір'ї. Почувши відчайдушний дитячий крик, відразу кинулася до клітки з трьома ведмедями і побачила за захисним бар'єром хлопчика з геть закривавленою правою рукою. «Женю, роби щось!» — несамовито закричала до одного зі співробітників. Той виявився не з лякливого десятка і буквально відірвав хлопчика від клишоногого. «Швидка» прибула за лічені хвилини, і тепер доводиться дякувати долі, що першу допомогу надали у розташованій неподалік обласній клiнічній лікарні імені Мечникова. Артемко у цей час уже був без свідомості.

      По всій території зоопарку на Монастирському острові, улюбленому місці відпочинку дніпропетровців, щедро розвішані таблички із застереженнями щодо поводження з тваринами. Наголошується в них і на тому, що вхід дітям до семи років без супроводу дорослих сюди заборонено взагалі. Як Артемко міг тут опинитися, тепер ніхто не може збагнути. Хоча відомо, що на острів він приїхав разом із мамою, яка працює в одному з тамтешніх кафе.

      Завідуюча зоопарком Надія Монастирська запевняє, що відстежувати «нелегалів» у них просто нікому. Той-таки касир за статусом навіть не є контролером. Більше того, за півтора року роботи на нинішній посаді Надія Степанівна не пригадує випадків, коли вони когось з дітей виганяли за межі зоопарку.

      Стосовно трьох ведмедів і взагалі важко збагнути, як можна до них пробратися, тим паче косолапих погодувати. Захисний бар'єр розміщений на пристойній відстані від клітки, металеві прути на якій, здається, настільки щільнi, що й дитяча рука між ними не пролізе. Але ця перешкода не для Артемка... Захисний бар'єр, теж з металевих прутів, виявився для дитячого тільця не настільки нездоланною перешкодою, щоб не прошмигнути під ним.

      ...Операцію хлопчику робили в обласній клінічній дитячій лікарні. Шансів на врятування руки не було ніяких — ведмідь просто-напросто її з'їв, відкусивши вище ліктя.

      — Хлопчика привезли у вкрай важкому стані, — розповідає лікар-ортопед Катерина Макаренко. — Велика втрата крові, больовий шок... Ми зробили операцію насамперед з обробки рани та формування культі тому, що надалі доведеться думати про протез. Тепер з Артемком працює психолог, адже йому важко відійти від пережитого.

      У палаті від хлопчика не відходить бабуся Тамара Миколаївна.

      — Артемко — хлопчина жвавий, — розповідає. — Але не настільки, щоб міг полізти до ведмедів... Я дотепер не можу прийти до тями... А молодша донька, Артемкова мама, вона сина виховує без чоловіка, й поготів — навіть свідомість втрачала. Тепер мусить працювати, а я вже за Артемком доглядатиму.

      Сам хлопчик занепокоєння ніскільки не видавав і розповідав досить охоче:

      — Ведмідь перший поліз... Я хотів йому сухариків дати, а він руку відкусив. Дядя лікар сказав, що тепер мені нову зробить.

      Як розповів завідуючий відділенням ортопедії та травматології Олексій Мохов, за останні роки у Дніпропетровську це вже четвертий випадок, коли ведмідь відкушує дитині руку. Зважаючи на те, що косолапих для міста поширеними тваринами аж ніяк не назвеш, така кількість ведмедячих жертв здається непомірно великою. Декілька років тому обласний центр сколихнула трагедія у такому ж звіринці, але за розмірами значно меншому, у парку імені Лазаря Глоби. Тоді ведмідь відкусив руку дванадцятирічній дівчинці, яка теж хотіла косолапого погодувати. Потім штучну руку їй робили у Німеччині за останнім словом техніки, яким є біопротез. Непомірних переживань завдала трагедія і господареві звіринця, який все життя пропрацював у цирку. Зрештою, не витримавши такого удару долі, чоловік помер. Згодом наказав довго жити і сам звіринець. Отож на весь Дніпропетровськ зоопарк на Монастирському острові залишався єдиним стаціонарним, де ведмеді знайшли собі прихисток. Не так давно трагедія сталася й тут. Ведмідь знову відкусив руку дванадцятирічній дівчинці. Але той випадок, як бачимо, пересторогою не став.

      Чи є винні в тому, що дитина проникла безпосередньо до ведмедів, тепер з'ясовує слідство. Але Артемкові від цього ніскільки не легше. Хлопчина ще не усвідомлює, що за трагедія з ним сталася, — зазвичай посміхається і мріє про нову руку, яку неодмінно бачить схожою на... ведмедячу.