Ірина Бикова із донькою Маргаритою. (Фото УНІАН.)
Досі не лише в Україні, а й в СНД лікарі не наважувалися виконувати трансплантацію таким маленьким пацієнтам. Сьогодні чи завтра Ірину Бикову, мешканку Сімферополя, яка стала донором для своєї дев'ятимісячної доньки Маргарити, випишуть iз лікарні разом iз донькою цілком здоровими. Як сказала на прес-конференції мама-донор: «Я почуваюся чудово. Навіть краще, ніж до операції!»
Ірину Бикову оперував Валерій Саєнко, директор Інституту хірургії і трансплантології Академії медичних наук, її маленьку доньку — старший науковий співробітник інституту Олег Котенко. А загалом на операції, яка тривала протягом двадцяти годин, працювало 30 спеціалістів — три пари хірургів, анестезіологи, медсестри, лаборанти та служба крові. «Ви знаєте, це досить незвичне відчуття, коли пацієнт, якого оперуєш, займає одну п'яту операційного стола, — сказав хірург Олег Котенко. — Ми змушені були сконструювати спеціальний каркас, щоб знерухомити нижню частину тіла дівчинки. Ну й, звичайно, операцію виконували під багаторазовим збільшенням, тому що в такого маляти все мікроскопічне, а нам доводилось зшивати судини».
Незважаючи на те, що вагітність мами протікала без відхилень, за примхою природи Маргарита Бикова з'явилась на світ із атрезією (простіше кажучи — відсутністю) жовчних внутрішньопечінкових протоків. Уже через три дні після народження у неї почалась жовтуха. З тих пір дівчинка не виходила з інфекційних лікарень. Через те, що печінка не функціонувала як слід, організм постійно страждав від інтоксикації. Першу спробу допомогти — операцію з випрямлення жовчних протоків — Маргариті зробили у грудні минулого року. Це не допомогло. Гепатит почав переходити в цироз. Порятувати дівчинку могла тільки трансплантація. Доведені до відчаю батьки побували навіть у Росії. Але у Москві не брались оперувати тому, що хоч дітям роблять подібні операції, досі не ніхто не оперував маля, вага якого менше десяти кілограмів. А Маргарита важила тільки близько шести і через хворобу не набирала ваги.
Трансплантацію печінки виконують і у Києві, в Інституті хірургії і трансплантології, але досі їх робили тільки дорослим. І коли Бикови врешті-решт звернулись по допомогу до директора Інституту Валерія Саєнка, йому довелось швидко приймати складне рішення. Складність полягала не тільки у відповідальності за операцію, а й у її дорожнечі. Ніхто не оперував таких малих пацієнтів раніше, а отже, не було і необхідної апаратури. Тож спеціально для Маргарити довелось закуповувати нове обладнання. Кошти на це дали Академія медичних наук, Національний Комітет спорту інвалідів України та Фонд підтримки паралімпійського руху в Україні.
Прикметно, що Риточка Бикова, яку після успішної трансплантації народний депутат України та президент Національного комітета спорту інвалідів України Валерій Сушкевич величає не інакше, як королевою Марго, народилась у День незалежності — 24 серпня 2003 року. Можливо, каже депутат, саме тому їй неймовірно пощастило і вони знайшли немалі кошти на саму операцію — близько 200 тисяч гривень. За статистикою, діти з її діагнозом помирають, не доживши до трьох років. Валерій Сушкевич каже, його спонукало допомогти Маргариті Биковій не тільки те, що про це попросив її дідусь Ігор Ковальов, який є головним будівельником центру паралімпійської підготовки (Комітет зводить цей центр у Євпаторії), а й особистий досвід. «У мене був молодший брат, разом з яким ми у дитинстві перехворіли поліомієлітом. Так от мені тоді через перенесену хворобу відмовили руки і ноги, а він вийшов з лікарні начебто здоровим. І тільки через два роки з'ясувалось, що у брата атрофувалися обидві нирки. Він дожив до шістнадцяти років, а за рік до того, як помер, хірурги почали робити операції з пересаджування нирок. Власне, йому вже й тоді не можна було б допомогти, тому що організм був остаточно отруєний сечовиною, але я не можу не думати про те, що якби це було зараз, мого брата можна було б урятувати», — поділився Валерій Михайлович.
Сам директор Інституту хірургії і трансплантології Валерій Саєнко переконаний, що розвиток трансплантології в Україні гальмує не стільки відсутність коштів чи обладнання, а швидше, низький рівень свідомості суспільства. «Ми мали змогу зробити таку операцію Маргариті Биковій, тому що мама віддала їй 250 грамів власної печінки. Але можна було б рятувати набагато більше хворих за допомогою трупного донорства. Недавно в Іспанії таким чином за якісь лічені дні знайшли донора для дитини місячного віку, приреченої загинути через патологію печінки. Для нас, на жаль, це поки що недосяжний рівень», — сказав Валерій Феодосійович.
Та все одно, тепер за допомогою придбаного для унікальної операції обладнання, можливо, й іншим подібним хворим вітчизняні трансплантологи зможуть допомогти.
На позавчорашній прес–конференції, як «УМ» вже повідомляла, начальник обласного управління охорони здоров’я Богдан Ониськів зазначив, що від наразі незрозумілої недуги померли семеро людей. Однак уже наступного дня, за неофіційною інформацією з компетентних джерел, стало відомо, що в області сталося щонайменше десять летальних випадків. Серед осіб, які померли, — і дві студентки одного з тернопільських вузів. А ще — не менше десятка людей перебувають у лікарнях у важкому стані. >>
«У «темниках» було вказано: обов'язково акцентувати на тому, що Янукович сидів поруч iз Путіним, — розповіла мені приятелька з ТБ. — Він що, тримав Путіна за ....., що на цьому так важливо наголошувати?!». Переглянувши російську пресу, стає зрозумілим, що не Янукович Пітуна, а Путін Януковича, а на додачу ще й Кучму тримав. Російський президент, запрошуючи високих київських гостей у підмосковну резиденцію Ново-Огарьово буцімто на святкування дня народження (келейне святкування і запізніле: день народження минув 7 жовтня, а випити на своє 52-річчя Володимир Володимирович більше нікого з високих гостей не запрошував), уже знав: він заявить про підтримку Москвою спадкоємності влади в Україні. Він не вельми симпатизує Януковичу, але за «підписки» Леоніда Даниловича той став єдиною наразі силою в Україні, яка робить Путіну те, що жінки роблять чоловікам, і задоволений Путін, за відсутності альтернативи і наполегливості люблячих киян, згодився. Ось як описує «новоогарьовський процес» російська газета «Коммерсантъ», якій не пощастило отримати «темника» з київської вулиці Банкової: «Спершу з машини вийшов Кучма. Він вийшов і поцілував Путіна кудись у шию. За ним до російського президента підійшов Віктор Янукович... і старанно зробив те ж саме, силкуючись скопіювати всі рухи душі старшого товариша. Це було непросто, позаяк Янукович значно вищий за Кучму. Але йому вдалося». >>
Учений зі світовим ім'ям, засновник і президент Міжрегіональної Академії управління персоналом, голова правління Всеукраїнського благодійного фонду «Милосердя» 50-річний Георгій Щокін потрапив до лікарні внаслідок побиття. Як повідомив «УМ» керівник центру громадських зв'язків столичної міліції Дмитро Андрєєв, напад вчинили четверо невідомих, озброєних дерев'яними палицями-кийками. Сталося це позавчора на початку 12-ї години дня. Від нападу пана Щокіна не змогли захистити навіть двоє охоронців, які разом з президентом МАУП потрапили до лікарні. >>
Маршрутні таксі стають дедалі небезпечнішим видом транспорту, адже рідко який тиждень нині вони не фігурують у зведеннях Державтоінспекції. Минулий тиждень не став винятком, відзначившись аж двома ДТП за участю маршруток — на Рівненщині та в Криму. >>
Банк Швеції вчора оголосив прізвища лауреатів Премії з економічних наук ім. Альфреда Нобеля за цей рік. Вона заснована вже після смерті Нобеля, але за своєю значимістю прирівнюється до Нобелівської премії. >>
У суботу в Афганістані відбулися перші демократичні президентські вибори. Інтерес до них був надзвичайний. З 10,5 мільйона мешканців країни з правом голосу до виборчих дільниць з'явилися більше 10 мільйонів. І не побоялися при цьому погроз талібів влаштувати терористичні замахи, не побоялися вистоювання у довжелезних чергах, в яких вони гаяли час, вигукуючи: «Демокрасі, демокрасі!». >>
