«Подвійне обвиття»

«Лікарка вимкнула світло в палаті й наказала спати»

У жовтні на Волині також були випадки важких пологів, під час яких гинули новонароджені. Тільки у Камінь–Каширському пологовому будинку минулого місяця померло троє немовлят. Втратила дитину й 34–річна породілля з Горохівського району Лілія Гетьманчук. Ця сім’я довго чекала свого первістка, а дитинка померла в утробі матері, яка тиждень лежала в стаціонарі під наглядом лікарів. Коли Лілія у муках народжувала вже мертвий плід, її знайомі прибігли до мене зі сльозами на очах:

— Що це коїться, скажіть? Вона тиждень у лікарні пролежала. Вагітність переношена два тижні. Обіцяли провести кесарів розтин, але ніхто нічого не робив. Ще вчора лікарі на УЗД дивилися, з дитиною було все нормально. А ввечері у Лілі почалися перейми. Вона — до лікарки, а та вимкнула світло в палаті й наказала спати. А вранці дитятко вже мертве було... Хоч би вона це все витримала! Вони з чоловіком так чекали цю дитинку...

Офіційний показник перинатальної смертності на Волині за 9 місяців цього року був нижчий, ніж загалом в Україні — 7,18 на тисячу немовлят (для порівняння: в Україні він — 9,18). Але батькам, які втрачають своїх крихіток, чи родинам, які залишились без мам, від того не легше. Якщо у минулому й позаминулому роках в області не померла жодна породілля, то цьогоріч, хоч як прикро це констатувати, під час пологів обірвалося життя трьох жінок. Благополучні роки, коли немає цих смертей, весь час чергуються із «чорними смугами», пояснює головний спеціаліст із акушерства та гінекології Волинського обласного управління охорони здоров’я Роман Савка.

Як нам кажуть на всеукраїнських семінарах, якщо не маєте в області материнської смертності, не втрачайте пильності, бо завтра ситуація може змінитися, — зауважує пан Роман. Від цього ніхто не застрахований. На жаль, жінки і немовлята помирають під час пологів не лише на Волині чи в Україні, а й у світі в цілому. Такі випадки вивчають спеціально створені комісії. Так, цього року у Луцьку жінка на 27–му тижні вагітності померла від пневмонії. Вона підхопила ГРВІ, але ходила на роботу, бо працювала на приватній фірмі й боялася втратити роботу. Вночі почала задихатися, її відвезли спочатку в інфекційну лікарню, потім перевели в реанімацію обласної лікарні. Та, на жаль, пізно: запалення легень було таким стрімким, як під час епідемії «свинячого грипу». Другий випадок: жінка померла на шістнадцятий день після пологів після проведеного кесаревого розтину. Вона мала тромбо­флебіт, тому лікар рекомендував препарати для розрідження крові. Але чи пила вона їх удома, чи ні — ніхто не знає. Знаєте, як часто буває в селі, коли на все бракує часу. Пішла в хлів порати корову, впала й померла — тромб перекрив легеневу артерію. Про третій випадок, у Любомльському районі, теж повідомляли ЗМІ. 41–річна породілля, четверті пологи. Думалося, все буде добре, жінка хотіла народжувати сама. Під час пологів їй стало зле. Попри всі реанімаційні заходи врятувати маму і дитину не вдалося. Як встановила експертиза, причиною стало смертельно небезпечне ускладнення — емболія навколоплідними водами (коли води потрапляють у кров’яне русло породіллі). Від цього ускладнення в Україні з початку року померло шість породіль, і одна з них — на Волині. До речі, такий діагноз має підтвердити гістологічне дослідження, яке роблять тільки в Києві. У нашому випадку він підтвердився.

«З кожними пологами жіночий організм слабшає»

— Дивує, що у більшості випадків помирають жінки, які мали не першу вагітність. І малюків втрачають теж. Чому? Здавалося б, жінка вже все знає, все вміє...

— З кожними пологами жіночий організм слабшає, а тому ймовірність ускладнень зростає. Не всі це усвідомлюють. Сьогодні, наприклад, я приймав пологи у жінки, яка народжувала тринадцяту дитину. Бачили б ви, які у неї ноги! Тромбофлебіт страшний. Але вона каже: якщо Бог дасть ще одну вагітність — народжуватиме. І як бути в такій ситуації?

З кожними пологами зростає ризик післяпологових кровотеч. Акушерські кровотечі найнебезпечніші, бо за хвилину породілля втрачає 250–300 мілілітрів крові, тобто рахунок життя іде на лічені хвилини. Тому, наприклад, коли у вагітної виявили передлежання, то їй треба перебувати в стаціонарі ще задовго до пологів. У будь–який момент може статися відшарування плаценти і, як наслідок, масивна кровотеча та загибель плоду, а то й самої жінки. Масивні кровотечі бувають після кесаревого розтину, коли матка не може скоротитися. І з кожними пологами її здатність до скорочення втрачається. Нещодавно у Луцькому пологовому будинку ми врятували жінку від такої кровотечі, зберігши їй репродуктивну функцію. Але якою ціною! Кров нам підвозили і з Володимира–Волинського, і з Ківерців, і донорів сюди доставляли. Щоб зупинити кровотечу, довелося використати шість доз препарату для згортання крові, а одна така доза коштує 24 тисячі гривень (препарат закуповують бюджетним коштом). Тому вагітні мають дослухатися до рекомендацій лікаря й не легковажити. Якщо кажуть, що треба лягати в стаціонар, — значить, треба.

«Якби жінку вчасно поінформували про можливу небезпеку, все могло б бути інакше...»

— Але у Горохівській лікарні жінка втратила дитину, перебуваючи в стаціонарі...

— Цей випадок ми розслідували. Зараз ним займається прокуратура, бо потерпілі звернулися із заявою. Правоохоронні органи визначать ступінь провини лікарів. Там справді 34–річна породілля, у якої перша вагітність, на 42–му тижні втратила дитину, перебуваючи в стаціонарі. Не вдаючись у деталі, можу сказати, що цієї смерті можна було б уникнути, якби лікарі вибрали правильну тактику. Породілля нібито неохоче йшла на кесарів розтин, сподіваючись народити сама. У дитинки було подвійне обвиття пуповиною, майже два тижні плід переношений. Якби жінку вчасно поінформували про можливу небезпеку, все могло б бути інакше.

— Кажуть, лікарка вночі до породіллі не підійшла, бо спала. Вона вже давно на пенсії, але й далі чергує в пологовому.

— У таких випадках у кожної зі сторін — своя правда. Чергова лікарка — справді вже немолода людина. У цій лікарні немає акушерів–гінекологів середнього віку. Або дуже молоді, або літні. Тому керівництву лікарні доводиться залучати до справи досвідчених пенсіонерів. Але вік бере своє, і з цим нічого не вдієш.

— У Камені–Каширському в жовтні аж три випадки смерті новонароджених. З’ясували причини?

— Там були важкі пологи й, відповідно, наслідки. На щастя, вдалося врятувати життя мамам. І тут мої колеги діяли професійно. До речі, в однієї жінки дитина загинула внутріутробно внаслідок перенесеного мамою ГРВІ. Так що дрібниць під час вагітності не буває.

На Волині сьогодні понад 90 відсотків пологів — партнерські. Присутність когось із рідних на пологах покладає на медиків ще більшу відповідальність. Інколи буває важко довести, що акушери допустили халатність. І саме присутність та свідчення рідних породіллі проливають світло на ситуацію. Не всі мої колеги усвідомили, що сьогодні зов­сім не та ситуація, що була 10–20 років тому. Діяльність медиків тепер на видноті, тому працювати, покладаючись на «а раптом пронесе?» не виходить.

Акушерство — справа непроста. Якось мені довелося побувати на семінарі в Естонії. Там акушери практикують так звані тури вихідного дня — їдуть у Данію, Швецію підзаробляти на чергуваннях у пологових будинках. Польські лікарі їздять в Англію, Ірландію. Якщо там дитина народжується травмованою і на її лікування витрачають великі суми, то страхові компанії матимуть претензії до акушерів. Через те тамтешні лікарі не ризикують, і майже 90 відсотків пологів — це кесареві розтини. Ми теж починаємо прямувати до Європи. І у нас адвокати вже «пристрілюються», шукаючи клієнтуру в лікарському середовищі. Бо відповідальність медиків зростатиме, і без юридичного захисника буде важко. Можливо, українські лікарі у недалекому майбутньому теж їздитимуть у Європу на заробітки. Але така перспектива не тішить. Бо якщо найкращі акушери подадуться до Європи, хто прийматиме пологи в українських жінок? Уже сьогодні деякі лікарні відчувають брак фахівців високого рівня.