Щорічно ми якоюсь мірою заново переживаємо річницю Голодомору. Заново довідуємося про дійсні масштаби трагедії, заново німіємо перед безжальністю катів і безборонністю жертв, заново задумуємося у марних спробах зрозуміти — навіщо? За що? Ми щоразу запалюємо свічки — як пам’ять про невинно загиблих і змовкаємо на хвилину разом з усією Україною...
Зараз минають 80–ті роковини. Через двадцять років, у 2033 році, мине століття від часу найбільшого штучного голоду в історії. Через двадцять років і ми, і наші сьогоднішні переживання стануть історією. А для наших нащадків стануть відкриттям.
Залишімо їм лист. Невеликий лист, де напишемо, у яких обставинах він писався, чим був Голодомор для вашого села чи міста, хто у тому часі загинув, хто рятував, а хто, навпаки, знищував. Хто і як відновлював пам’ять у вашій громаді, писав першу історію, розповідав і навчав. У цьому і полягає суть проекту «Послання нащадкам». Сотні і тисячі таких послань складуть черговий том Національної книги пам’яті. Пам’яті про пережите. Нагадування, що буває, коли нехтується найвища цінність — життя людини. Через такі акти ми можемо передати власне бачення і розуміння тих подій і власні переживання зараз, вісімдесят років потому. Зберегти тяглість і застрахувати себе від втрати пам’яті та значення. Прийдешні покоління усвідомлюватимуть це, почувши від нас, прочитавши з наших листів.
* * *
Тексти листів від вас, громади вашого села, селища, містечка, від парафіяльної ради надсилайте на адресу Громадського комітету з вшанування пам’яті жертв Голодомору — геноциду 1932—1933 років в Україні: 01034, м. Київ, вул. Ярославів Вал, 9 або на електронну адресу: 32–[email protected]. Ваше послання буде опубліковане на сайті www.holodomor33.org.ua та у ЗМІ.