«Дід Лук’ян» не голодує

Навколо Київського СІЗО №13 (яке правоохоронці та арештанти жартівливо називають «Дід Лук’ян») черговий скандал. Незважаючи на спростування інформації про голодування в ізоляторі арештантів Державною пенітенціарною службою, столичною прокуратурою та навіть Уповноваженим iз прав людини Валерією Лутковською, окремі правозахисники наполягають, що акція непокори продовжується.

«Голодування триває. Ув’язнені чотирьох камер примусово, під тиском адміністрації СІЗО підписали заяви про відмову від харчування, яке надається слідчим ізолятором, на користь передач iз волі, — каже правозахисник Богдан Хмельницький. — Адже нормальну їжу їм дають лише під час перевірок, а в усі інші дні вони отримують лише так званий суп, який розвозять у сорокалітрових бачках, та оселедець. Уявіть, люди щодня змушені харчуватися солоною рибою! Якщо людина не хоче так харчуватися, її змушують написати такий документ і підписати його. Ми всі й так знаємо, що погане харчування у СІЗО. Але ж не всі мають можливість отримувати передачі від родичів».

Правозахисника обурює й існування в «Лук’янівці» так званих «спецпостів» — камери довічного ув’язнення, куди не можна садити осіб, якщо вони не обвинувачуються за статтею, яка передбачає довічне ув’язнення. За словами пана Хмельницького, у цих камерах розміщують арештантів, хоча їхню вину ще не визнано судом. Адміністрація СІЗО №13 нібито пояснює свої дії тим, що ці арештанти порушують режим утримання.

«Але вони не мають права перебувати в камерах довічного ув’язнення! — каже правозахисник. — У такій камері перебуває по чотири людини, хоча її площа — лише півтора на два метри. Ув’язнені таких принизливих для людської гідності «спецпостів» ще й зазнають побоїв від працівників СІЗО».

Пан Хмельницький згадав і так званий «тюремний спецназ» (воєнізоване формування), бійці якого нібито «тренуються на ув’язнених, відпрацьовують свої удари». Правозахисник підсумував, що ув’язнені, які оголосили голодування, зокрема, виступають проти примусового написання заяв про відмову від харчування; проти побиття та проти встановлення на вікнах завіс (так званих «баянів»), через які вони не бачать — день зараз чи ніч.

У свою чергу, начальник Київського слідчого ізолятора Роман Родчин запевнив, що інформація про голодування у СІЗО не відповідає дійсності. «На даний момент усі особи, взяті під варту, і засуджені, як приймали їжу, так і приймають, — сказав Родчин. — Зазначу, що з 8 листопада, коли вперше з’явилася подібна інформація, і до сьогодні я не отримував заяв від ув’язнених СІЗО. Мало цього, ще у травні–червні двадцять осіб писали подібні заяви. Ніякого голодування у Київському слідчому ізоляторі не було!».

Присутній на прес–конференції правозахисників начальник Управління ДПтСУ у м. Києві та Київській області Олександр Сайко запевнив, що Київський слідчий ізолятор на сто відсотків забезпечений продуктами харчування, тим більше що продукти вже заготовлено й на зиму. Мовляв, із харчуванням у Лук’янівському СІЗО немає ніяких збоїв, люди повноцінно харчуються, і не супом та оселедцем єдиним.

В обговоренні проблематики СІЗО №13 узяла участь і Уповноважений ВР iз прав людини Валерія Лутковська. За словами омбудсмена, її офіс ще 8 листопада почав розгляд питання щодо інформації про голодування.

«На сьогодні є близько двадцяти осіб, які значно раніше подали заяви про те, що вони відмовляються від харчування, яке надає слідчий ізолятор. Усі ці особи підтвердили, що заяви про відмову від харчування написали самостійно, — запевняє пані Лутковська. — Інформація, яка стала важливою для суспільства, в частині голодування і того, що адміністрація змушує написати заяви про відмову від тюремної їжі, — не відповідає дійсності».