Учора Прем’єр–мiнiстр Микола Азаров разом із всеукраїнськими громадськими об’єднаннями осіб з особливими потребами підписав Меморандум про співпрацю.
Сьогодні інваліди зустрічаються з низкою проблем, які громадські організації не можуть вирішити самостійно. Перш за все, йдеться про безбар’єрність пересування. «Це питання не так гостро стоїть у невеликих містечках, як у великих містах. Людям iз вадами зору, порушеннями опорно–рухового апарату важко пересуватися багатомільйонними містами. Брак пандусів і спеціально облаштованого транспорту заважає повноцінно жити. Часом люди просто не можуть вийти зі свого будинку, тому що ліфт значно вужчий за візок», — розповів «УМ» Олександр Ворона, президент Спілки громадських організацій інвалідів Києва.
Не менш гостро стоїть питання забезпечення медикаментами та засобами реабілітації. Чиновники надають перевагу розмовам, а не діям. Ще не забулися гучні заяви Прем’єр–міністра перед «Євро–2012» про те, що потрібно створити вільний Київ, але входи до метро як не були доступними для iнвалiдiв, такими ж залишаються і досі. На виділені з бюджету кошти будують занадто круті пандуси, з яких можна хiба що взимку спускатися на санчатах. Тож Меморандум ризикує стати черговим документом, створеним «для шухляди». Утiм громадські організації налаштовані позитивно.
«Подібний меморандум — гарна ідея. І я як оптиміст вірю в її практичну реалізацію. Чиновникам будуть підказувати люди, які безпосередньо працюють з інвалідами і володіють інформацією. Якщо це дозволить Україні підписати Угоду з Європейським Союзом, то життя інвалідів зміниться на краще. Вони зможуть інтегруватися до суспільства з європейськими соціальними цінностями», — вважає пан Ворона.