Психологічні перформанси рекламного чарівника: рецензія на «Рекламу Аведона»
Як один із експертів «Книжки року», у своєму власному рейтингу поставив «Рекламу Аведона» (К.: ArtHuss, 2025) на перше місце. >>
Виставка в НХМУ триватиме до 1 грудня.
Одеські художники–авангардисти, які творили сто років тому, заслуговують на окремий параграф в історії вітчизняного мистецтва. Як зауважує директор Національного художнього музею Марія Задорожна, «без одеського «Товариства незалежних» уявлення про культурне життя України початку ХХ століття було неповним». Але цілком можливо, що про творчість учасників цього «Товариства» ми б так і не дізналися, якби не громадський діяч Яків Перемен, який свого часу вирішив зібрати колекцію цих творів. На початку минулого століття він вивіз 86 полотен до Ізраїлю. А «всього лише» через майже сто років збірка була знову презентована у Києві. Протягом місяця виставка «Товариства незалежних» експонуватиметься в Національному художньому музеї.
Шлях полотен до України був непростим. Кілька років тому на аукціоні «Сотбіс» збірку з 86 творів живопису та графіки за два мільйони доларів викупив київський фонд «Український авангард». Її вже показували у Нью–Йорку, після Києва на «Товариство незалежних» чекають Москва, Відень, Берлін, Лондон, Париж... У подальшому, переконаний співзасновник фонду Олександр Сусленський, ця збірка повинна оселитися в якомусь солідному музеї. Бажано — в постійній експозиції, а не в запасниках. Дробити її на окремі картини неприпустимо. За словами пана Сусленського, принципова позиція фонду — донести світу безпрецедентність колекції, яка була втрачена для світу. (Попередні власники збірки розповідають, що полотна доводилося збирати ледь не на смітниках...)
В експозиції — твори театрального художника Олександра Зейліковича («Квіти», «Пейзаж iз човном», «На пляжі»...), портретиста й графіка Самуїла Соломонського, який народився у Катеринославі і загинув в Освенцімі, живописця і педагога Амшея Марковича — за наказом Луначарського його делегували до Парижа, де він читав лекції про радянське мистецтво, — Теофіла Борисовича, Амшея Нюренберга, Ісаака Маліка...
До речі, після презентації у Нью–Йорку критики відзначали, що ламані лінії на полотнах відображають те, як ламалися устої та уявлення в часи, коли творили ці художники, а цю виставку назвали «Реквіємом колекціонеру». Олександр Сусленський дуже сподівається, що в Одесі найближчим часом з’явиться пам’ятник Якову Перемену. Якщо не пам’ятник — то принаймні меморіальна дошка.
Як один із експертів «Книжки року», у своєму власному рейтингу поставив «Рекламу Аведона» (К.: ArtHuss, 2025) на перше місце. >>
Монету у формі писанки випустив Королівський канадський монетний двір. Авторами дизайну стали канадець українського походження Дейв Мельничук – член Українського музею Канади у Торонто, та Стівен Розаті. >>
Коаліція дієвців культури зауважує очевидну тенденційність у призначенні Ігоря Гладуна на посаду генерального директора Державного підприємства «Національний центр Олександра Довженка», яке відбулося 3 березня 2026 року рішенням Державного агентства України з питань кіно. >>
Рівно 77 років тому - 4 березня 1949 року народився Володимир Івасюк, композитор, який відкрив усьому світу красу і мелодійність українських пісень, прищепив любов співати українською. >>
Я дозволила собі перефразувати слова героїні драми Лесі Українки «Лісова пісня» Мавки. Бо саме так хочеться сказати про Тараса Шевченка – знаного українця, але разом з тим велета духу, відомого >>
Історією посягання на культурну цінність, пошуку й успішного результату називають виставковий проєкт «У світлі Караваджо. Порятунок. Дослідження. Реставрація». >>