Відпрацьовують гроші?

Майже два десятиліття моя родина передплачує «Україну молоду». Газета завжди цікава, змістовна і патріотична.

У номері за 6 серпня 2013 року було опубліковано статтю «Яєчний заколот для Симоненка. «Свободівці» зірвали захід комуністів на честь річниці Карпатського рейду в Яремче». Розумію, що редакція «УМ» не завжди поділяє погляди авторів публікації, однак iз вашого дозволу, знаючи, що «Україна молода» є демократичною газетою, хотів би висловити автору кілька уточнень і зауважень. Автор статті, захопившись оспівуванням ВО «Свобода», упереджено подає певну інформацію.

По–перше, є Закон України «про увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941 — 1945 років». По–друге, мільйони наших дідів і прадідів у роки Великої Вітчизняної (Другої світової) війни воювали у лавах Червоної (а згодом Радянської) армії, захищаючи свою рідну українську землю, майбутнє своїх дітей та онуків, життя на цій землі від німецько–фашистських окупантів, від загрози знищення та поневолення. Не буду багато зупинятися на планах гітлерівської Німеччини стосовно завойованих народів — достатньо почитати зловісний план «Ост» та інші документи ІІІ Рейху, і все стане зрозуміло. Всі знають про великий внесок українського народу в Перемогу. Було сформовано чотири українські фронти, значний відсоток становили українці на Балтійському та Чорноморському флотах, сотні партизанських загонів та підпільних груп чинили опір фашистській окупації. Одним із найбільших і найпотужніших з’єднань було партизанське об’єднання під командуванням Сидора Ковпака. Понад 80% особового складу становили вихідці з України. Більшість командирів і сам Ковпак вільно говорили українською мовою. У 1943 році почалося визволення України. Командуванням партизанського руху (Коротченко — Строкач) було прийнято рішення здійснити рейд партизанського з’єднання під командуванням Ковпака через українське Полісся і далі до Карпат. Звичайно, рішення приймали у Москві, багато чого не було враховано. Партизани–ковпаківці зазнали значних втрат, доводилося просуватися певними ділянками території, де не було лісів, німецькі окупанти кинули проти них найкращі регулярні військові частини, але все ж своє завдання з’єднання Ковпака виконало. Населення Волині і Галичини побачило, що є українські радянські партизани — поразка гітлерівської Німеччини неминуча і перемога наближається. Між іншим, саме комісар ковпаківського з’єднання С. Руднєв вів переговори з провідниками УПА про взаємний нейтралітет та можливість спільних бойових дій.

Так, звичайно, не все вдалося з об’єктивних причин, але з упевненістю можна сказати, що партизанське з’єднання під командуванням Сидора Ковпака було українським і патріотичним, зробило для України більше, ніж деякі теперішні політикани.

На мою думку, не варто було надто вихваляти дії ВО «Свобода». До речі, всі пам’ятають, як у 2003 році Олега Тягнибока було виключено з депутатської фракції «Наша Україна», лідером якої тоді був Віктор Ющенко, за офіційні висловлювання, які дискредитували Українську державу і розпалювали міжетнічну ворожнечу. Через кілька років О. Тягнибок «виплив» знову і на базі маргінальної крайньоправої організації за гроші одного з наших олігархів та за допомогою певних закордонних сил створив так зване Всеукраїнське об’єднання «Свобода». Мета створення цієї політичної організації була очевидна — розкол справжніх українських патріотичних сил («Наша Україна», УНП, РУХ), витіснення їх з електорального поля, відтягування голосів виборців на місцевому рівні і на виборах до Верховної Ради, відволікання громадян України від важливих соціально–політичних проблем сьогодення і, як наслідок, дискредитація України перед світовим співтовариством, намагання створити непривабливий образ українського патріота. Зі своїм завданням ВО «Свобода» справляється, добре відпрацьовує кинуті їм гроші. Сумно дивитися на дії цих псевдопатріотів, чий патріотизм зводиться лише до бійок, крику, сварок, скандалів, провокацій, боротьби за владу і свої власні інтереси. Насправді їм байдуже до проблем і потреб українського народу, вони їх просто не розуміють і не переймаються ними. Одне можна сказати: такі дії не сприяють консолідації суспільства, сіють розбрат і ворожнечу.

Треба прагнути до об’єднання українського суспільства, поліпшення життя українського народу. Маємо багато проблем, які потребують негайного вирішення, бо під загрозою існування самої української нації — це стан охорони здоров’я, доступність медичної допомоги, запобігання і лікування небезпечних хвороб; рівень життя наших людей, підвищення соціальних стандартів, гідна праця і справедлива достатня заробітна плата, розвиток виробництва, створення робочих місць і поліпшення стану екології, контроль за якістю питної води та продуктів харчування, забезпечення безпеки праці та життєдіяльності; зміцнення обороноздатності; забезпечення правопорядку та дотримання законів України тощо. Якщо ми не вирішимо цих життєво важливих проблем, то абстрактні розмови про патріотизм, якісь політичні акції чи вибори різного рівня не матимуть ніякого сенсу.

У 2014 році ми святкуватимемо 70–ту річницю визволення України від німецько–фашистських загарбників. Мільйони наших предків полягли в ті страшні роки. Давайте згадаємо ті важкі битви — Корсунь–Шевченківську — Київську, Житомирсько–Бердичівську, Подільсько–Проскурівську та інші. Полеглі захищали рідну землю. «В бій ішли не заради слави — заради життя на землі».

Артур ЦИПЦЮРА

Ружин, Житомирська область