Наука про Україну

Учора в колонній залі столичної мерії урочисто відкрили VIII Міжнародний конгрес україністів. Цьогоріч його приурочено до 200–ліття Тараса Шевченка, отож більшість із понад 500 його учасників із різних країн у своїх доповідях висвітлюватимуть різноманітні аспекти шевченкознавства. Як зазначає голова Міжнародної асоціації україністів академік Ганна Скрипник, конгрес об’єднав широкі кола наукової еліти з Польщі, Італії, Канади, США, Росії, Грузії, Азербайджану, Словаччини, Сербії, Угорщини, Австрії, Ізраїлю та багатьох інших країн. «Це добрий знак і для шевченкознавців, — прокоментував «УМ» міністр культури Леонід Новохатько. — Мені приємно, що стільки науковців приїхало до Києва, та й представництво в президії заходу засвідчує пошану до України з боку наукової спільноти і водночас увагу української влади до цього форуму. Бо не кожну подію вітають Президент і Прем’єр–міністр держави». Утім ніхто з очільників влади особисто не завітав на цей представницький форум. Навіть в.о. мера Олександр Попов передав шанованим докторам і академікам вітання «на словах».

Ректор Київського Національного університету Леонід Губерський розповів про заплановану масштабну програму до ювілею Кобзаря. Це і видання книг, зокрема посібників, i організація конференцій. До речі, університет є співорганізатором конгресу, отож на його базі цими днями відбудеться низка конференцій і «круглих столів». Про чималу програму вшанування Тараса Шевченка в Науковому товаристві ім. Шевченка в Америці «УМ» розповів відомий літературознавець, науковий працівник Інституту літературознавства НАНУ Олесь Федорук, який презентуватиме на конгресі видання НТШ. Це, зокрема, фундаментальне видання «Шевченко в критиці» — зібрання всіх прижиттєвих публікацій про поета й художника і факсимільне видання першодруку поеми «Гайдамаки» з супровідними розвідками професора Гарвардського університету Георгія Грабовича та самого Федорука.

Віце–президент Національної академії наук України Валерій Геєць подякував ученим iз різних країн, що вони продовжують проводити українознавчі дослідження, хоча в світі триває криза, а Українська держава не в змозі фінансувати таку роботу.

«Поза Україною живе не менше українців, ніж в Україні, і чимало з них є науковцями–гуманітаріями, — каже Олесь Федорук. — Діяльність Міжнародної асоціації україністів розпочалася наприкінці 1980–х, на хвилі зацікавлення Україною, коли всі україністи світу з’їжджалися сюди з усіх континентів, знайомилися між собою, провадили наукові дискусії — таким чином розвивалася наука. Тепер виростає нова генерація україністів». А Галина Бондаренко наголошує, що коли в попередніх конгресах брали участь колишні русисти, яким довелося «за сумісництвом» ставати україністами — адже постала самостійна держава і її потрібно було вивчати, то тепер уже зросло нове покоління фахівців, які вивчають і викладають суто українознавчі дисципліни. З’являються все нові центри україністики в університетах світу. Причому їх створення ініціюється не в Україні, а в провідних наукових осередках Європи та Америки.