Сергiй Данченко вiтає глядачiв бiля навiки свого театру. (автора.)
Відвідувачів Камерної сцени Театру ім. Франка тепер благословляє знаний український режисер, багаторічний керівник цього театру Сергій Данченко… Замислений мудрий погляд… У руці — капелюх, подарований свого часу хореографом Борисом Каменьковичем. Таким зобразили його скульптори Володимир і Олексій Чепелики.
«Чи хотів я створювати театр Данченка? Ні. Тому що я мав такий у Львові. Театр треба створювати на чистому ґрунті», — розмислював Сергій Данченко. При цьому в його творчій скрині — понад 60 вистав в Україні та за кордоном. «Украдене щастя» протрималося на сцені театру приблизно 40 років, «Тев’є–Тевель» — майже 30, «Енеїда» — понад 20».
«За одинадцять років своєї роботи з Сергієм Данченком я відчував від нього братерську любов. Український театр можна розділити на два етапи: «до» і «після» Данченка, — каже Михайло Захаревич, гендиректор «франківців». — Театр іменi Франка багато разів виїздив за кордон і вже давно став європейським, його вистави сприймали на «ура». Вклоняюся Сергію Володимировичу за багато чесних, талановитих справ, які він залишив».
У Київській публічній бібліотеці імені Самеда Вургуна відкрили виокремлену книгозбірню українського поета та перекладача тюркських літератур Миколи Мірошниченка (1947—2009). >>
Львів — це місто не лише найароматнішої кави, а й романтичної музичної історії, пов’язаної з Францом Ксавером Моцартом — сином знаменитого австрійського композитора і музиканта-віртуоза Вольфганга Амадея. >>
Поміркувати про поезію Богдана Томенчука найкраще з авторськими строфами: >>
Стартує вже 21 грудня в Харкові, а в Києві пройде 25–27 грудня мініфестиваль «Вертеп Схід». >>
У крайньому романі Стівена Кінга «Голлі» (Х.: Клуб сімейного дозвілля, 2024) знову немає нічого від класичного іміджу «короля жахів»: ані містики, ні фентезійних істот. >>
Загалом у фільмі є кадри з 16 фільмів Олександра Довженка: переважно художніх і кількох документальних. >>
