Ох ти ж і сукня!..

Після оптимістичного прогнозу щодо світлого майбутнього індустрії перейдемо до наших інтересів: що пропонують носити вітчизняні дизайнери наступної весни і літа? По–перше, всі–всі–всі дизайнери зрозуміли, що сукні — це наше все, можна сказати, вічні цінності. Паралельно з подорожами на машині часу то в 1920–ті, то в 1980–ті, то в 1960–ті мода на жіночність — lady like, бізнес–вумен із фільму «Ділова жінка», мінімалістичний снобізм, — ну і, ясна річ, для світської дівчини необхідний відділ у шафі для коктейльних і вечірніх суконь.

За модними і статусними, але не екстремальними, а комфортними сукнями слід іти до Лілії Пустовіт. Її вбрання ви легко впізнаєте за принтами: в цьому сезоні вона наклала квіти на геометрію — квадрати, плюс запропонувала універсальні горох і смужку. З кольорами теж усе шляхетно — м’ятний, темно–синій, білий, блідо–рожевий. Шовкові сукні або сарафани середньої довжини Лілія пропонує з вузькими такими ж шовковими брюками — і виходить щось середнє між колоніальним стилем і піжамним. Із прикрас — нашийники з камінців Swarovsky.

Олена Даць давно працює майже винятково з сукнями — її дуже люблять баєри з Арабських Еміратів. Жіночність і при цьому небанальність — рідкісний коктейль. Для нового сезону Даць приготувала великий блок чорно–білих суконь, у яких використала тренд багатошаровість і власний принт на основі традиційної української вишивки, підтримала принт на шовку чорним мереживом із таким же орнаментом.

Лілія Літковська зробила якесь ментальне перетворення із суворої чоловічо орієнтованої стилістики на жіночу ніжність і вишуканість, цей момент переходу чарівним чином зафіксований у її новій колекції Kiss («Поцілунок»). Надихнувшись плавними лініями скульптур Константіна Бранкузі, вона поєднала і щільність, монолітність площин, і пластичну красу. Спущені бретелі на топах і сарафанах надавали чуттєвості і розслабленості моделям, ажур перфорованої шкіри давав багато «повітря» і легкості, а поєднання сріблястого і мідного відтінків у одній сукні створює нову шляхетність. Колекція ідеально скомбінована з точки зору базових речей і «промовистих», і жіночні елементи на кшталт кількох вертикальних заломів на сукні або баски тільки доповнюють чистий мінімалізм.

Артем Климчук цього разу зробив закритий показ у техно–клубі Closer («Арт–причал») і запросив лише 150 гостей, що автоматично підігріло ажіотаж iще 300 фешіоністас. Складні похмурі ґранжеві ансамблі відійшли в минуле разом із фірмовими сукнями–парашутами і розшитими стразами та пір’ям вечірніми вбраннями, нова колекція апелює до активного способу життя — спортивний шик читається в прямих сукнях, майках, об’ємних трикотажних регланах, не кажучи вже про те, що всі моделі були взуті в кросівки New Balance. В чоловічій половині колекції вигідно виділялися двошарові приталені сорочки, в яких крізь прозору чорну тканину просвічує рожева або в дрібні квіточки основа, з широкими чорними шортами середньої довжини. Вишиті стразами написи «Люмпен» на простих чоловічих регланах або щедрий декор із підбірки різнокаліберних стразів на прямих сукнях — той видимий «ексклюзив», за який і має заплатити споживач дизайнерського одягу. Мені сподобалися контрастні графічні лінії «а ля лампаси» на сукнях, а також вставки у вигляді хреста. А сукні с обшитими стразами складками, впевнена, замовлені першими.

Коли я подивилася показ Олени Буреніної, ще раз зрозуміла, як складно буває фешн–журналістам або просто фешнфілам розшифрувати істинний задум дизайнера. На мій погляд, її показ був найкращим у перший день UFW. Від надмірності і гротеску вона перейшла до чистої оригінальності, яку добре можна розгледіти на монохромних білих, чорних, синіх і червоних комплектах: делікатний мікс класики, авангарду і мінімалізму. Форма квадрата — в принтах, декорі — передня частина кількох топів була зшита з квадратиків, крої — відсилала далеко до Казимира Севериновича Малевича. І що, ви думаєте, символізував квадрат насправді? «Я побачила серце як квадрат, — розповіла на прес–конференції Буреніна. — А три пальці, забинтовані разом, символізують Трійцю, ну і взагалі будь–яку тріаду».

У колекції Крістіни Бобкової мені не вдалося знайти відсилок до Хічкока, який був одним із двох джерел натхнення, але метелики, яких, виявляється, дизайнерка боїться з дитинства, вгадуються у всіх силуетах. Поєднання урбаністичної жорсткості і жіночої сентиментальності дало симпатичний результат. Улюблений чорний Крістіна розбавила м’ятним, білим, жовтим, темно–синім і кольором електрик. Крила–рукава і широкі спідниці створюють форму метелика, чудові спідниці з шовку з нитками ворсу дають дуже красивий ефект. У колекції є милі прямі пальта у формі знака оклику, кардигани і топи з тонкого пластичного трикотажу, комбінезони, фірмові бобковські жилети, широкі спідниці нижче коліна. Взуття на пласкій ході — туфлі з вирізом для великого пальця, в’єтнамки на тракторній підошві — одразу ж стали must have наступного сезону.

Віктор Анісімов у кінці жовтня має відкрити магазин свого нового бренду «2х2» — одяг однакових моделей для дорослих і дітей. Ідея одягти маленьких, як великих, і навпаки — не нова, але неймовірний шарм одягу Анісімова і його власний чар діє невідпорно на місцевих буржуа. Якщо комерційний відділ спрацює добре, матимемо практичну школу виховання смаку. З дитинства. Він представив свої фірмові укорочені брюки в поєднанні з тренчами, «підстрелені» шкільні сукні, домашнього вигляду светри з ялинками, чоловічі костюми в піжамному стилі, камуфляжні сукні і підпустив трохи японського колориту — пояси на ­кшталт обі, сукні «а ля» кімоно.

Одна з найкращих колекцій сезону, як на мене, вийшла у дуету Kamenskakononova. Кожен їхнiй образ можна розбирати по запчастинах і кожна запчастина буде досконалою. І стильні окуляри з горіхового дерева з інкрустацією з натурального каменю, і срібні підвіски та каблучки з кристалами Swarovsky під мармур (такої ж текстури кристалами були розшиті розкішні шкіряні топи), і текстильні босоніжки. Зберігаючи фірмову архітектурність силуету, дизайнери наповнили його новими текстурами, деталями, нюансами. Шовк із довгим ворсом вони поєднали із шкірою, активно використовували форму трапеції — складаючи трапецію–верх і трапецію–низ в актуальний і жіночний силует, щільність формотримаючого трикотажу зефірно–рожевого відтінку розбавили топами, сплетеними із тонких смужок шкіри, та топами зі шкіряними «пухирчиками». Помітно, що дизайнерам уже нецікаво перетасовувати з сезону в сезон речі–бестселери, кожного разу вони ставлять перед собою нові виклики, перемагають і переходять на наступний рівень.

Володимир Подолян чітко тримається в рамках свого стилю і побажань баєрів, зате всі емоції, переживання і світогляд передає через шоу. Цього року він отримав Best Fashion Award за найкраще fashion–шоу, і вже очевидно, що отримає й наступного року. Він поєднав готичний стиль з комп’ютерними технологіями, релігію з філософією Стіва Джобса і буквально зробив заяву про те, що бунтарі і вільні художники здатні зруйнувати всі рамки, заборони і стереотипи хоч святої інквізиції, хоч церковних канонів. Колекція графічна і конструктивна, приховані в чорному монохромі складки, підрізи на брюках, дрібні складки на сукнях і спідницях, на кольорових моделях це чорні широкі лінії–канти. Володимир використав А–силует, форму хреста в крої, запропонував широкі спідниці, розбавив базовий чорний спалахами жовтого і рожевого, жорсткі коттони кольоровим легким трикотажем. Грамотна з комерційної точки зору колекція абсолютно презентативна для будь–якого баєра чи шоу–руму.

Узагалі, слідкувати за модою — це ніяк не дозвілля безтурботних багатійок, — це необхідність, виклик часу, серйозна робота для розумних дівчат, якщо хочете. А наші дизайнери — ось, на відстані витягнутої руки, вони відкриті до нових ринків і клієнтів.