У рідній Дубровиці його називають просто — козак Петро. Тим, хто зараз бачить цього ставного, підтягнутого і впевненого в собі чоловіка, й на думку не може спасти, що був час, коли лікарі взагалі сумнівалися, що він житиме, рухатиметься, ходитиме. Ще в дитинстві він вистояв у двобої зі смертю, потім — із каліцтвом.