У Дніпропетровську відбулася не одна акція протесту проти міліцейського свавілля: люди приносили до суду публікації «УМ» про справу Калитки. (з сайта «Радіо «Свобода».)
До Вас звертається Лідія Калитка, мати засудженого на 12 років позбавлення волі за чужий злочин Андрія Калитки. Хоча мені особливо представлятися й не треба. Бо про мою долю вже багато написано у різних газетах, на інтернет–сайтах і розказано по телебаченню. Тональність скрізь одна — не існує жодного доказу провини мого сина Андрія Калитки у вбивстві 22–річної дніпропетровської студентки. Але є рішення судів, яким, і це прозвучало нещодавно на сесії Верховної Ради України, довіряють тільки два відсотки українців.
Коли був прийнятий новий Кримінально–процесуальний кодекс, у мене, хоч і не маю юридичної освіти, нарешті, з’явилася надія. Бо в ньому червоною лінією підкреслюється, що жодна людина не може бути притягнута до кримінальної відповідальності, тим паче засуджена безпідставно. А якщо непорозуміння сталося, то сумнівна справа може бути переглянута, не очікуючи протягом довгих років вердикту Європейського суду з прав людини. Адже у новому КПК України закладено підстави для цього — зловживання слідчого, прокурора і т. д. Звідси, згідно iз законом, з’являються нововиявлені обставини для перегляду судових рішень без строків давності.
А щоб ці зловживання довести, у КПК передбачено один–єдиний шлях: проведення слідчих дій, виключно на підставі яких можна зробити висновок про зловживання слідчого чи прокурора, які призвели до притягнення до кримінальної відповідальності завідомо невинної людини.
Нечувану біду до моєї родини приніс, і я не боюся відповідальності за свої слова, колишній слідчий Індустріального районного відділу УМВС України у Дніпропетровській області Євген Березінкін. Саме він притягнув до кримінальної відповідальності мого сина та його колегу по роботі Євгена Лазарєва, так і не здобувши жодного (!) доказу їхньої провини. А ті докази, які б засвідчували незаперечне алібі молодих людей, слідчим свідомо «не бралися до уваги». Сирота Євген Лазарєв, зрештою, не витримав цієї наруги над ним ні за що ні про що і в травні цього року вчинив самогубство в одній iз виправних колоній. Цей факт донедавна утаємничувався. Мені стало про це відомо тільки випадково. Але чи почує Україна, а з нею весь цивілізований світ прізвища душогубів у суддівських мантіях і прокурорських кітелях, яким довіряють лише два відсотки наших співвітчизників?
А мій син за життя тримається до останнього. І я з ним теж...
Коли ж маховик запущено, то у нашій державі судами не прийнято йти проти волі слідчого чи прокурора. На букву закону тут ніхто не зважає. Не дивно ж, що в Україні виноситься усього лише 0,2 відсотка виправдальних вироків, тоді як у фашистській Німеччині ця цифра складала 30(!) відсотків. Вдумайтеся у ці цифри!
І я, і мій син, і наші адвокати, і навіть група провідних дніпропетровських журналістів неодноразово намагалися, як кажуть, підходячи з усіх можливих боків, писати заяви про кримінальне правопорушення, де головним підозрюваним називали саме екс–слідчого Є. Березінкіна, чиї діяння призвели до безпідставного притягнення до кримінальної відповідальності двох молодих людей. І слідчі дії, і запитання, на які вони мали б відповісти, розписували до найменших деталей. Але дотепер жодної слідчої дії стосовно Березінкіна Є. О., яка б підтвердила чи спростувала наведені нами неодноразово докази фальшування кримінальної справи мого сина, не проводилося! Незважаючи на те, що КПК України жодної законної підстави для колись звичних відписок не надає, бо є підстава лише одна — результати слідчих дій! Але прокурори, судді безсоромно знаходять найбезглуздіші відмовки, аби тільки не виконувати вимоги Закону. Тільки не подумайте, що пересічний слідчий їм потрібен. Вони бояться за себе! Бо доведеться потягнути за ланцюжок зловживань не тільки слідчого, який тут є найнижчою ланкою, а й значно більшу кількість людей.
І це, пане Президенте, пане Генеральний прокуроре, виклик і всім нам, і Вам особисто, адже Ви неодноразово заявляли, що новий КПК України є законом справді європейським. А значить, і виклик цивілізованій Європі, про прагнення до якої ми нині так наполегливо заявляємо.
Про яку Європу можна говорити, коли прокурори та судді заявляють відверто, що новий, європейський, КПК не визнають, і цю свою обструкцію засвідчують офіційно на папері іменем України?
Тому звертаюся до вас як мати, як громадянка України, яка живе тільки за законом, взяти під свій особистий контроль розслідування кожного доказу зловживань колишнього слідчого Березінкіна Є. О., що призвели до непоправного горя — безпідставного засудження мого сина, і доповісти суспільству про результати цього розслідування в усіх деталях. Тільки тоді ми зможемо повідомити Європейському Союзу, що новий, справді європейський, кримінально–процесуальний кодекс в Україні виконується беззастережно.
Бурхливі політичні пристрасті розгорілися у районному центрі Карлівка, що на Полтавщині, перед обранням голови районної ради. Коаліція у складі депутатів від «Батьківщини», «Блоку Петра Порошенка» та «Свободи» висунула тоді кандидатуру Петра Світлика. >>
Бійця АТО, який приїхав додому на реабілітацію після поранення в зоні бойових дій, уже з новими численними травмами голови госпіталізували до реанімації. За його життя борються лікарі у Вінницькому військово-медичному центрі. >>
Батькам школярів добре відома ситуація, коли син чи дочка приходять зі школи і скаржаться на однокласників — той б’ється, той обзивається, а той і взагалі проходу не дає. >>
Про тривалу відсутність мешканки Вінницького району заява в поліцію надійшла від брата зниклої лише 10 жовтня, оскільки той сам намагався знайти сестру й до останнього не вірив, що її немає серед живих. >>
Відомо, що 55-річний підприємець із Туреччини займався вантажними перевезеннями різних товарів та у справах часто відвідував Миколаїв. Саме в цьому південному місті йому влаштували справжню пастку, знаючи про його підвищену пристрасть до молоденьких дівчат. >>
Дачники стверджують, що бачили їх за цим заняттям і навіть знають в обличчя. Правоохоронці ж у листах повідомляють, що ведуть слідчо-розшукові дії. Ця історія майже анекдотична. І з неї можна було б посміятися, якби все не було так сумно. >>
