Детектив у чорній рамці

У Варшаві на 82–му році життя померла Йоанна Хмелевська. Її називали майстром іронічного детективу, часто до цього визначення дописували ще одне — «жіночого» детективу.

В Україні ця письменниця добре знана, проте… винятково завдяки російським перекладам. Як з подивом з’ясувала «УМ», усі наші шанувальники Йоанни Хмелевської зобов’язані своїм знайомством з її творчістю російській видавничій індустрії. В Україні жодна книга Хмелевської не була перекладена і видана. Незважаючи на стійку українсько–польську культурно–видавничу співпрацю, часто підкріплену грантами, в нашій країні ця авторка бестселерів не побувала. На наше прохання експерт Польського інституту в Києві Ольга Клименко перевірила список iз близько 400 книг польських авторів, які були перекладені на українську мову за останні 20 років, і прізвища Хмелевської там не виявила. А поет та перекладач Андрій Бондар припускає, що книжки Йоанни Хмелевської друкувалися в Росії більшим накладом, ніж у будь–якій іншій країні. Його думки дублює наразі не перевірена інформація одного з київських видань, згідно з якою, загальний наклад виданих у Польщі книг Хмелевської складає 6 млн. примiрникiв, у Росії — на два мільйони більше.

Із близько 60 романів та повістей Йоанни Хмелевської найвідоміші — «Все червоне», «Лесьо», «Усіх нас підозрюють», «Крокодил з країни Кароліни», «Навіжений дім». У «нульових» роках, коли популярність детективістки на пострадянських теренах сягнула піку, росіяни зняли кілька телесеріалів за її творами, зокрема «Що сказав небіжчик» та «Пан або пропав».

У польських відкритих джерелах можна знайти повідомлення про те, якою несподіваною особистістю була пані Йоанна. Наприклад, вона намагалася майже не дивитися телевізор, не слухати радіо і не читати газет, шалено захоплювалася грою в карти і її можна було начебто побачити в найвідоміших казино Європи, серед її захоплень називають вкрай різноманітні, як, наприклад, складати сухі букети, колекціонувати бурштин, вишивати і доглядати котів.

Народилася ця жінка під іменем Ірена Барбара Йоанна Беккер у Варшаві 2 квітня 1932 року. В родині директора банку. Так сталося, що її вихованням переймалися переважно жінки, та найбільше тітка Люция, яка була журналісткою. Саме вона й навчала дівчину французької мови і зробила її великим франкофоном. В останні десятиліття Хмелевська, яка заробляла на життя тiльки письменницькою працею, любила відпочивати винятково на півдні Франції. До слова, саме у цій країні вона зрозуміла, що не буде архітектором, хоч і закінчила Варшавську політехніку за цим фахом. Одного разу в передмісті Парижа вона побачила невелику капличку і «прозріла»: такого їй ніколи не створити. Отож Йоанна не стала пробувати себе далі як архітектор, а сіла за писання. Перший роман «Клин клином» видала у 1964 році. За неповне десятиліття вона вже здобула популярність завдяки, напевно, іронії, яка проймає всі її твори. «Кумедність навколишнього світу проникає в мою прозу. Це не сатира, а презентація ідіотизму, що відбувається навколо нас», — пояснювала авторка в одному зі своїх інтерв’ю.