Із 5 по 12 жовтня у провінції Порденоне, що на півночі Італії, триватиме найбільший у світі фестиваль німого кіно. Переконлива програма, що складається з понад 75 стрічок німої класики, містить не лише майже столітні фільми, а й сучасні німі картини, що відтворюють традиції старої школи. Тим часом директор фестивалю Девід Робінсон, аналізуючи програму, українську панораму називає найсильнішою секцією. Наша делегація — Національний центр Олександра Довженка — цьогоріч бере участь у фестивалі вдруге, однак уже відвоювала для себе окрему програму. В 2012–му дебютанти на міжнародній арені німого кіно, українці, показали лише одну стрічку — пригодницький фільм «Провокатор» (1927) у рамках ретроспективи робіт акторки Анни Стен.
Цього року вітчизняна програма матиме назву UKRAINE: THE GREAT EXPERIMENT («УКРАЇНА: Великий експеримент») і охоплюватиме 8 картин, відреставрованих та озвучених новим музичним супроводом. Заступник директора Національного центру Довженка Іван Козленко розповідає, що на подібну ідею їх підштовхнув досвід Грузії, яка кілька років тому мала велику програму в Порденоне. Завдяки цьому грузини змогли довести, що в СРСР їхній кінематограф, будучи частиною радянського масиву, існував і як осібне явище. «Цей фестиваль відвідує безліч науковців, кінознавців, архівістів, інформація про грузинський кінематограф як історичне явище розійшлася по всіх джерелах, — пояснює «УМ» Іван Козленко. — Наразі важливо, аби український кінематограф атрибувався у такий самий спосіб».
Найпомітніші сеанси українського кіно — безумовно, Довженкова класика («Арсенал», «Земля», «Сумка дипкур’єра»), заборонені фільми Миколи Шпиковського («Шкурник» та «Хліб»). Відкриватиме фестиваль коротка вступна анімація Дзиґи Вертова до фільму «Одинадцятий», а окремим сеансом покажуть найкращі зразки української анімації з мультиплікаційної студії ВУФКУ.
Уперше в історії фестивалю українське кіно у фестивальному каталозі буде транслітероване українською мовою. «Щодо радянських картин такої практики не існувало, тому вони одразу вписувались в ряд російських стрічок. Науковці за кордоном свого часу не виокремлювали Довженка iз загального радянського масиву, що не є помилкою, але позбавляє багатьох смислів, закладених у його творчості», — розповідає Козленко.