Шлях до високих стандартів

Запровадження зони вільної торгівлі між Україною та ЄС — вулиця з двостороннім рухом. Нещодавно український Президент Віктор Янукович сказав: «Я переконаний, що приєднання внутрішнього ринку України, її виробничих і сільськогосподарських потужностей до Європейського економічного простору матиме суттєвий позитивний вплив на загальноєвропейську економічну ситуацію, а також допоможе виходу Європи з кризи». Глава нашої держави нагадав: ймовірне запровадження нових правил гри збільшить ринок Євросоюзу майже на 7%, виробництво товарів та послуг у Європі та експорт європейських товарів — більше, ніж на один відсоток.

Технології чи сировина

Успішне виконання Угоди про асоціацію означатиме відповідність критеріям членства. А відповідно — підвищення якості життя громадян, модернізацію всіх сфер життя держави, підвищення конкурентоздатності вітчизняних виробників. Саме це, а не членство саме по собі і є кінцевою метою європейської інтеграції. Угода, як вважається, дозволить Україні вийти на такий рівень розвитку, при якому подальший рух у бік членства у Євросоюзі перетвориться на питання політичної доцільності.

Інший, не менш важливий аспект очікуваної Угоди: вона дозволить Україні робити ще енергійніші кроки для забезпечення своєї енергетичної незалежності, диверсифікації енергоносіїв, насамперед газу. В України з’явиться значно більше аргументів iз приводу підключення нас до всіх процесів, пов’язаних із втіленням єдиної енергетичної політики Євросоюзу.

Можливість вільної торгівлі з ЄС обумовить поступове підвищення якості і ефективності українського виробництва, збільшення частки продукції з високою доданою вартістю у сегменті українського експорту. Торгівля лише із СНД може бути вимогою економічних реалій, але не стимулюватиме змін, у той час як торгівля з ЄС — це інвестиції у майбутнє.

Якщо аналізувати обсяг внутрішньої торгівлі із країнами СНД та Євросоюзом, то на сьогодні перші відіграють головну роль. Але в цей же час очевидно, що Україна, адаптуючи європейські стандарти, буде навіть збільшувати можливості для свого експорту до країн ЄС. Окрім цього, продукція, випущена у відповідності до стандартів ЄС, буде більш конкурентоздатною на ринках Азії, Близького Сходу, Африки, Латинської Америки. А саме ці ринки найближчі десятиріччя будуть мати найбільший інтерес для українських товаровиробників. Адже саме ці ринки характеризуються зростанням кількості населення та збільшенням доходів.

За європейськими технологіями

За статистикою, за сiм місяців нинішнього року Україна поставила на ринок ЄС сільськогосподарської продукції на суму 2,6 млрд. доларів, що на 16,3% більше, ніж за аналогічний період минулого року. Європа є одним із наймасштабніших та найплатоспроможніших ринків, заповнити та освоїти який намагаються чи не всі розвинені країни світу, в тому числі США, Японія, Китай, Індія, Бразилія, Росія. Інноваційність виробництва у ЄС перевищує 75%.

Середній показник ВВП на мешканця Євросоюзу майже у вiсiм разів вищий, ніж в Україні, у 2,5 раза вищий, ніж у Росії. Продуктивність праці у Єврозоні у 2,5 раза вища, ніж у Росії, у чотири рази вища, ніж в Україні. Середній рівень енергоефективності економіки в ЄС утричі вищий, ніж в Росії, вчетверо більший, ніж в Україні. Сьогодні Євросоюз є лідером із розвитку так званої зеленої енергетики і дає понад 40% світової відновлюваної енергії.

Інвестиційний потенціал країн ЄС–15 у десять разів, а ЄС–27 — у шість разів перевищує інвестиційний потенціал Росії. І цей показник уже працює в Україні. Ще дванадцять років тому на ЄС припадала усього лише третина інвестицій до нашої держави, а торік — уже три четверті. Навіть якщо відмінусувати третину інвестицій, що надходять з офшорних зон, в яких інвестиції можуть мати українське чи російське походження, то все одно залишається вагома частка справді іноземних інвестицій. До того ж динаміка надходження прямих іноземних інвестицій із ЄС в Україну останнім часом зростає, тоді коли з інших країн — зменшується.

Ще один козир інтеграції з Євросоюзом для нашої держави — високий рівень інноваційності держав Заходу. Серед країн ЄС потенціал інноваційного розвитку перебуває на рівні США та Японії — світових лідерів. За даними ООН, у десяти найбільш «інноваційних» країн рівень ВВП на одного мешканця є значно вищим, ніж у десяти найбільших «сировинних» країнах. Таким чином, вибір між «інноваційним» Євросоюзом та «сировинним» СНД виглядає цілком очевидно. Як і те, що намагання влитися у ряди таких держав є чудовим стимулом для власного розвитку. Підтвер­дження цьому — досвід країн Центральної Європи, зокрема, держав Балтії. Сьогодні Естонія за рівнем інноваційного розвитку вже вийшла на середні показники Єврозони, Нідерландів, Австрії і перевищила показники Данії і Франції.