Консервативний популізм

Лідер норвезької Консервативної партії Ерна Солберг створить уряд меншості з популістською Партією прогресу. Таке рішення було ухвалено після провалу тритижневих переговорів з іншими потенційними кандидатами на коаліційних партнерів — християнськими демократами та лібералами. Норвезька Ліберальна партія та Християнська національна партія на цих переговорах чітко заявили, що не мають наміру входити у коаліцію з суперечливою Партією прогресу. Але обіцяли підтримувати консерваторів з однією лиш метою — покінчити з восьмирічним правлінням «червоно–зеленої» коаліції прем’єр–міністра Єнса Столтенберга з Норвезької партії праці та його партнерів із Соціалістичної партії лівих та партії «Центр».

По завершенні коаліційних переговорів Солберг заявила, що «це ще не кінець співпраці між чотирма партіями».

Консерватори та три менші політичні угруповання пройшли до парламенту на виборах 9 вересня під гаслами зниження податків та збільшення використання родовищ нафти та газу, завдяки яким Норвегія на цей час є однією з найбагатших країн Європи. Але коаліційні переговори від початку були непростими, оскільки ультраправа Партія прогресу вважалася занадто радикальною, щоб її представники увійшли до складу уряду. Прихильником цієї партії був Андерс Брейвік, який 22 липня 2011 року влаштував подвійний теракт в Осло та на острові Утойя, порішивши 77 людей.

За оцінками норвезьких аналітиків, уряд меншості зовсім не означає автоматичної дестабілізації у країні, оскільки Норвегія, як і сусідні Данія та Швеція, має тривалі традиції справного функціонування урядів меншості. Норвезьке законодавство не передбачає дострокових виборів, тому місцеві партії засвоїли велику культуру співпраці, якщо навіть мають великі розбіжності у політиці. У випадку урядів меншості переговори стосовно політичних справ переносять у парламент, а компромісних домовленостей досягають прозоро й відкрито, а не за зачиненими дверима.