«Фальшива музика Кремля»
Хоча, мабуть, ішлося таки про інший фрагмент виступу: «Дивно, але останніми місяцями в Києві, Тбілісі чи Кишиневі ми чуємо одні й ті самі бридкі звуки, написані в Кремлі. Чуємо, що наші традиції нібито руйнуються під тиском Заходу, що церкви «перетворили в діснейленди», що «християнські свята замінять гей–парадами» і що «наша православна ідентичність перебуває під загрозою. Коли ми чуємо наспівану російськими імперіалістами фальшиву музику про православне братство, чому ми не можемо згадати голоси вбитого ними ж патріарха Кіріона і замученого Католикос–Патріарха Грузії Амвросія? Його катували тільки за те, що звернувся до Женевської конференції і протестував проти вторгнення в його країну загарбників».
Утiм приємних чи бодай терпимих для кремлівського вуха сентенцій у промові грузинського президента, якому залишилося перебувати на посаді трохи більше місяця, взагалі не було. Саакашвілі прямо звинуватив Москву в тиску на сусідні держави пострадянського простору, зокрема на Грузію та Україну, щоб затягнути їх у Євразійський союз і в жодному разі не випустити «на волю» — на європейський шлях.
«Зараз, коли я тут виступаю перед вами, ті країни Східної Європи, які прагнуть стати членами європейської сім’ї, спільноти вільних і демократичних держав, відчувають постійний тиск та погрози, — наголосив Саакашвілі. — Вірменію загнали в глухий кут і змусили вступити в Митний союз, що не входить ні в її, ні в нашого регіону інтереси. Молдові оголосили блокаду, нападають на Україну, Азербайджан залишається наодинці з особливим тиском. Грузія ж окупована...»
Пояснення тому, чому так відбувається, довго шукати не треба — за словами грузинського лідера, «стара імперія намагається повернути втрачені кордони». «На відміну від більшості країн, Російська Федерація не зацікавлена в існуванні навколо стабільних держав. Вічний хаос і безлад у сусідніх країнах — це те, до чого прагне Кремль. Він фундаментально відкидає ідею сильної влади в Грузії, Україні та Молдові, навіть такої, яка буде дружньо налаштована до його інтересів».
«Москві байдуже, хто при владі в Україні чи Грузії. Головне, щоб ця влада була слабкою»
«Гадаєте, виборча поразка сил Помаранчевої революції зумовила зміну ставлення Москви до України? Навпаки. Уряд Януковича постійно є об’єктом нападок. Росія, перед запланованим у Вільнюсі самітом, почала проти України торговельну війну, а російські посадовці відкрито говорять про перспективи розпаду цієї держави», — нагадав Саакашвілі, навівши як приклади також зацікавленість Кремля в постійному протистоянні між Вірменією та Азербайджаном.
А зміна грузинського уряду на нібито проросійський на чолі з Бідзіною Іванішвілі не змінила ставлення Росії до питання деокупації Абхазії та Південної Осетії — визнаної міжнародною спільнотою території Грузії, яка залишається анексованою російськими військами. І це попри те, що іванішвілівські урядовці чесно намагаються налагодити контакт із Москвою й не шкодують дружніх висловлювань на її адресу.
Як пояснив із трибуни ООН Михаїл Саакашвілі, річ у тім, що Росії насправді байдуже, хто перебуває при владі в сусідніх державах. Головне, щоб ця влада була слабкою й розхитаною, аби залишатися в зоні впливу сильного «старшого брата, замість стати частиною європейської сім’ї (що напевне б зробили за умови побудови сильних державних інституцій).
«У нашому регіоні дедалі інтенсивнішою стає боротьба проти досягнутих Євросоюзом і НАТО успіхів, які засновані на волі нашого народу. Спрямовані проти цього прогресу зусилля мають назву: Євразійський союз. Мені стає погано, коли офіцер КДБ Володимир Путін читає світу лекцію про мир, цінності та демократії (йдеться про нещодавні заяви ВВП щодо необхідності мирного врегулювання конфлікту в Сирії. — Ред.). Це те, чого він не може робити як останній диктатор імперії», — вважає Саакашвілі.
Вибір між Євразійським чи Європейським союзами — це, за словами грузинського президента, вибір між «життям в умовах страху і злочинності, у світі, де політичні опоненти стають жертвами вибіркового правосуддя і фізичних образ» та «зовсім іншим світом, який називається Європою». І хоча в європейському суспільстві також є багато проблем і недосконалості, за рівнем життя й цінностей ці два світи не порівняти.
КОМЕНТАРІ З ПРИВОДУ
Річард Норланд,
посол Сполучених
Штатів Америки в Грузії:
— Це був сильний виступ. Мою увагу привабили дві обставини. Передусім, обурення президента Грузії поточним процесом проведення кордонів по адміністративній прикордонній лінії. Я й сам не раз робив про це заяви. Ще раз повторю, що міжнародна спільнота твердо підтримує цілісність і суверенітет Грузії. І сподівається, що в процесі Женевських переговорів можливо буде знайти вихід із цієї ситуації.
І ще одна важлива деталь: наприкінці виступу президент говорив про ті помилки, які скоїла його влада. Він узяв на себе повну відповідальність за них і висловив жаль, що через помилку його уряду хтось міг постраждати. Думаю, для державного діяча це дуже важлива заява.
Антон Носик,
відомий російський
інтернет–блогер
і громадський діяч:
— Дуже правильно зробила делегація РФ в ООН, що вийшла із зали під час виступу Саакашвілі в повному складі.
Могли ж і залишитися, гратися в Angry Birds, розв’язувати кросворди, дивитися на планшеті хокей і «порнуху» — хіба мало способів проводити пленарні засідання успішно освоєно їхніми колегами з Охотного ряду. Але дипломати виявили принциповість.
Якби не цей їхній демарш — ніхто на світі й не помітив би, що президент Грузії, який уже йде зі своєї посади, виголосив в ООН якусь промову. Там таких промов звучить по кілька сотень на місяць, 12 місяців на рік.
А тут наші дипломати вчасно розстаралися — і вся світова преса приречена розбиратися: що ж таке наговорив там цей ПГ, через що такий ажіотаж на «пленарці» Генеральної Асамблеї?!
Не знаю, чи розраховував Саакашвілі на таку рекламу своїм роздумам про Євразійський союз. Але вийшло так , як вийшло — і тепер оратору варто встигнути до відставки нагородити всю російську делегацію в ООН президентськими медалями Грузії. Вони заслужили, однозначно.