Про що мовчить Вишгородське радіо?

      Катерина Олексій пропрацювала у журналістиці добрих двадцять років. А більше десяти років тому вона заснувала те, що тоді йменувалося «Вишгородською редакцією радіомовлення». На першій ліцензії, виданій їй як директору даної структури, навіть стоїть герб УРСР — видавалася ліцензія ще до створення Нацради з питань телебачення і радіомовлення, та й взагалі в часи, коли незалежна Україна ще ходила в пелюшках. З тих пір багато що змінилось, зокрема змінився клімат, у якому розпочинала свій радіопроект Катерина Олексій.

      За її розповіддю, все почалося з того, що новопризначений голова райдержадміністрації Вишгорода Василь Мельник «не спрацювався» з міською радою в цілому та з міським головою Олександром Кімлачем зокрема. Стосунки між двома посадовцями, двома цими структурами були натягнутими. А стартували всі непорозуміння іще кілька років тому. «Я працювала директором Вишгородської редакції радіомовлення і старалася об'єктивно висвітлювати діяльність обох — і Кімлача, і Мельника, — каже Катерина Олексій. — Я стояла на нейтральній позиції. Якось Мельник наполіг на тому, аби в ефірі була оприлюднена одна заява, у якiй давалась негативна оцінка роботі міського голови. Я змушена була оголосити цю заяву, але паралельно із цим надала слово ще й Кімлачу. Треба ж було вислухати й iншу сторону, чи не так? Після цього на мене почався тиск...».

      Тиск, за словами журналістки, набув передусім фінансових форм. Приміром, їй могли аж надто довго не виплачувати зарплату. А тим часом настав лютий 2003 року. 26-го числа добіг кінця строк дії ліцензії. Це була вже друга ліцензія, видана Вишгородській редакції радіомовлення ще у 1998-му. За півроку її необхідно було поновити, тому Катерина Олексій звернулася до місцевої районної ради з тим, аби на найближчому засіданні райради затвердити статут радіостанції. Несподіванкою для неї стало те, що райдержадміністрація (ображена свого часу, як ми пам'ятаємо, на Катерину Олексій) вирішила при проведенні реорганізації, якій підлягала редакція радіомовлення, виступити її засновником. Районна рада проти цього не заперечувала. Але на першій же своїй сесії райрада відмовилась розглядати питання статуту, оскільки був відсутній засновник радіостанції — голова адміністрації Мельник.

      Проте строки подачі статуту та інших документів до Нацради підтискали. «Я сказала: ми запізнимось! — розповідає Катерина Олексій. — Але депутати проголосували за те, щоб на цій сесії статут не затверджувати. Сесію ж проводять раз на два місяці. Через два місяці я знову подала свій статут. Сесія його затвердила. Статут я здавала з пронумерованими та прошнурованими листами, і через якийсь час абсолютно випадково побачила, що тільки три перші сторінки є тими, що були написані мною і затверджувались на сесії. Решта аркушів — навіть іншим шрифтом набрана... Виявляється, райдержадміністрація підмінила мені цей статут. Там, зокрема, були змінені пункти фінансово-господарської діяльності. Я змушена була звертатися в прокуратуру з приводу службового підлогу. Але звідти мені прийшла лише відписка...».

      У статуті, написаному Катериною Олексій, зазначалось, що редакція Вишгородського радіо є бюджетною організацією та фінансується за рахунок коштів районного бюджету. Невідома рука це положення виправила, переписавши його таким чином, щоб фінансування здійснювалося за рахунок коштів Вишгородського району. «Це ж як слід розуміти? — запитує Катерина Олексій. — З шапкою ходити по району та збирати кошти? Бюджет він і є бюджет. Хтось навмисно погіршив статутні документи... Тож подавати такий статут  у Нацраду я не могла — мені його звідти просто повернули б. Так, між іншим, пройшов строк подачі документів, і ми змушені були замовчати...».

      Далі події розгортались наступним чином. Свого часу Катерину Олексій прийняли на роботу за безстроковим трудовим договором. Після того як засновником її дітища — Вишгородського радіо — де-юре стала вважатися держрайадмінстрація, новий «засновник» запропонував їй перейти на контрактну форму. Власне, навіть не запропонував, а зобов'язав її підписати контракт. Або ж звільнятися. При цьому в райдержадміністрації посилались на закон про державні місцеві адміністрації, який гласить, що керівництво райдержадміністрації укладає контракт iз керівниками районних служб, підприємств, установ. «Я нібито підпадаю під цей закон і як районний керівник і депутат міської ради маю працювати за контрактом. Зі мною уклали контракт на один рік. І це незважаючи на мій 20-річний стаж роботи у журналістиці. Але в мене не було іншого виходу: слід було або підписувати цей кабальний контракт, або забути про ліцензію. Контракт я підписала...» — говорить Катерина Олексій.

      Незабаром розв'язалось і питання ліцензії. Районна рада врешті-решт затвердила статут, поданий Катериною Олексій. Разом з іншими необхідними паперами цей статут був направлений до Нацради. Остання 7 листопада 2003 року видала Вишгородському радіо ліцензію на мовлення строком на десять років. Проте пристрасті не вщухли. Як стверджує Катерина Олексій, районна державна адміністрація продовжувала свою політику на повільне, але невпинне відсторонення її від мікрофона. Як один iз прикладів вона згадує видані райдержадміністрацією «Правила внутрішнього розпорядку», згідно з яким засновники вимагали, аби працівники радіоредакції після приходу на роботу відразу йшли у приймальню голови держадміністрації та розписувались у тому, що станом на початок робочого дня вони «наявні». Цього від них вимагали і після роботи...

      Йшов час, і 26 червня 2004 року в Катерини Олексій мав закінчитися її річний контракт. Напередодні цієї дати у жінки сталося горе — помер її батько. Катерина Олексій пішла у відпустку, яку засновники редакції радіомовлення пролонгували їй до 30 червня (на заяві про надання відпустки стоять підписи голови районної ради Кирієнка та в.о. голови райдержадміністрації Приходька). Повернувшись з цієї відпустки, Катерина Олексій дізналася про існування іншого документа — наказу про її звільнення. Цього разу від імені райдержадміністрації розписався її голова — Мельник, а підставою для видачі такого наказу вказувались строки контракту.

      Проте Національна спілка журналістів, куди Олексій звернулася по допомогу, дійшла іншого висновку. У листі, підписаному Iгорем Лубченком та адресованому всім фігурантам цієї історії — самій Катерині Олексій, а також Кирієнку та Мельнику, йдеться про те, що «при звільненні Олексій К. В. допущені порушення трудового законодавства (...). Контракт, укладений райрадою і райдержадміністрацією з Олексій К.В. як керівником редакції на один рік, з 26 червня 2003 року по 26 червня 2004 року, не був припинений по закінченні строку, оскільки Олексій К.В. була надана чергова відпустка до 30 червня 2004 року і на цей період за нею зберігалося місце роботи...».

      Нормальне функціонування Вишгородського радіо, як каже Катерина Олексій, з дня її звільнення фактично припинилося. Диктор, посаджений райдержадміністрацією на її місце, зачитує в ефірі місцеву друковану пресу. Далі цього діло поки що не йде.