У Багдаді спекотно і майже не страшно,

      Учора тимчасовий повірений у справах України в Іраку Анатолій Олійник уперше зустрічався з вітчизняними журналістами відтоді, як у березні в Багдаді відкрилося наше представництво. Складна воєнна ситуація, на думку дипломата, є тим бар'єром, що не дозволяє українським компаніям вийти на іракський ринок. А проблем у тому, що вони поки не виграли жодного обіцяного тендера, він не вбачає. Дипломат запропонував вітчизняним бізнесменам самотужки завойовувати іракський ринок, пообіцявши, що посольство надаватиме гарантії безпеки: «зустріне, допоможе, проведе». «Звичайно, ситуація щодо безпеки в Іраку вимагає, щоб ми підходили до нашої участі у відбудові цієї країни з позиції наших можливостей. Можна брати участь у відбудові об'єктів своїми силами, а можна шляхом постачання складових, — порадив пан Олійник. — Не обов'язково присилати своїх робітників, можна кооперуватися з іншими компаніями на умовах постачання обладнання, будівельних матеріалів й іншого. Можна знайти своє місце і сьогодні в Іраку». Він повідомив, що неодноразово зустрічався з іракськими високопосадовцями, які висловлювали зацікавленість в українських економічних можливостях. Зокрема, міністерство торгівлі потребує постачань сухого молока і зерна, міністерство транспорту — спеціалістів для прокладання залізниці, для мінелектроенергії пріоритетним є переведення електростанцій з нафтового на газове забезпечення. Добре обізнаний з іракськими реаліями посол порадив упритул наближатися до прикордонних з Іраком земель: «Можна мати склади своєї продукції безпосередньо на кордонах з Іраком і у вільних економічних зонах». За словами Олійника, у Багдаді зареєстровано постійно діючу виставку продукції українських підприємств, є приміщення, іракські фахівці, які готові працювати і представляти нашу продукцію, але не вистачає лише зразків товарів і послуг, які б презентували українські потужності.

      Більше проблем, за словами посла, у них немає, як і немає страху перед тероризмом. Як для невтішного іракського бек-раунду, виглядав п. Олійник досить оптимістично. Напевно, далася взнаки київська «прохолода», оскільки незмінні іракські 50 градусів за Цельсієм ні в яке порівняння не йдуть. «Ми знали, що нас очікує, — зазначив наш посол в Іраку, — а непередбачуваних складнощів немає». Хоча... «ніхто ні від чого не застрахований». У таких випадках українське посольство має захищати залізобетонна стіна, що прикриває будівлю, і спеціальні інженерні заходи безпеки. На даний час у представництві працює двадцять осіб — це дипломатичний і технічний персонал та фахівці безпеки, які охороняють будівлю і дипломатів, коли ті пересуваються країною.