Ангельський тріумф

Фрау канцлер іде на рекорд Залізної леді

Отже, Ангела залишається на чолі уряду. І, судячи з усього, поб’є рекорд Маргарет Тетчер — поки що єдиної жінки в Європі, яка обіймала посаду прем’єр–міністра впродовж 11 років. Меркель, яка керує урядом уже вісім років, «світять» усі 12.

Але не все так безхмарно. Найближчі дні для фрау канцлера будуть непростими. Адже ХДС не вистачило якихось п’яти мандатів, аби здобути самостійну більшість у Бундестазі та можливість формувати уряд без допомоги інших парламентських сил.

Нескладно уявити, як насмішила б така «проблема» звичну до золотих унітазів і страв а–ля «нардеп тушкований» еліту українського політикуму. Але Німеччина — не Україна. Тож попереду в Меркель і компанії — дуже непрості переговори про формування коаліції.

Усе було б інакше, якби по­стійний партнер християнських демократів, Вільна демократична партія, бодай подолала виборчий бар’єр. Однак для лібералів ці вибори завершилися розгромною невдачею. Уперше після проголошення Федеративної Республіки Німеччина 1949 року ВДП взагалі не буде представлена в Бундестазі. Особливо болісною ця поразка виявилася після стрімкого злету: на минулих виборах чотири роки тому ліберали набрали рекордні для себе 14,6% голосів.

Не надто тішить виборчий результат і головну опозиційну силу: Соціал–демократична партія Німеччини ненабагато покращила свій минулий результат, здобувши 25,7% голосів. Нібито й непогано (у 2009–му було 23%), але есдеки розраховували на більше. Та це явно не той випадок, коли опозиції вдається зіграти на незадоволенні народу владою.

«Педофільський скандал» і «Альтернатива»

Почесне третє місце здобули «Ліві». Щоправда, 8,6% — це на понад 2% менше, ніж минулий результат, але звання третьої за потужністю політичної сили Німеччини все ж немало важить. Майже стільки ж (8,4%) здобули традиційні партнери соціал–демократів із блоку «Союз 90/Зелені».

Як зазначає у своєму «Фейсбуці» голова Комітету виборців України Олександр Черненко, який спостерігав за перебігом виборів у Берліні, основною причиною низького результату «Зелених» називають «педофільський скандал» по–німецьки. «Партія бере свої початки з буремних 1960–х («діти квітів», «фрілав» і все таке), тому коли вона створювалася, то в програмних документах було записано відстоювання «офійних стосунків із неповнолітніми». Пізніше, коли партія стала респектабельною, це, звичайно, з програми прибрали, але «враг нє дрємлєт і рукопісі нє горят» — цю тему конкуренти зараз дістали з нафталіну і на ній зосередили свою боротьбу проти екологістів», — розповідає голова КВУ. Але, за його словами, «партія й сама зробила кілька серйозних кроків у бік суїциду. Наприклад, відстоювання підвищення податків, коли за тебе голосує переважно середній клас. Або запровадження для ресторанів обов’язкового «вегетаріанського дня». І це в країні, де м’ясо їдять на сніданок, обід і вечерю. Що це — політична послідовність та принциповість чи просто бездарність і недалекоглядність?»

Так і вийшло, що яскраву й креативну кампанію захисників екології «можна записувати в підручники, у розділ «як не треба проводити вибори».

Натомість уже добрий як для першого разу результат показала зовсім зелена (вже в переносному сенсі) партія «Альтернатива для Німеччини». Створили її євроскептики, які відкололися від ХДС близько року тому. Соціологи прогнозували АдН, яка виступає за вихід ФРН із єврозони та всіляко критикує Євросоюз, результат на межі проходження в парламент. І їй справді не вистачило зовсім трохи — 0,3%. Втім якщо тенденція збережеться, не виключено, що наступні вибори стануть тріумфом «альтернативного» протестного електорату, а «Зелені» чи «Ліві» опиняться на місці сьогоднішніх вільних демократів.

«Коаліціада» по–широкому

Підбиваючи підсумки: шви­дше за все, Ангелі Меркель доведеться домовлятися про так звану «широку коаліцію» з головними опонентами — СДПН. Такий досвід у неї вже є, адже саме у зв’язці з соціал–демократами меркелівський блок ХДС/ХСС формував уряд під час першого канцлер­ства Ангели в 2005–2009 роках. Звісно, теоретично есдеки могли б сформувати більшість із «Зеленими» та «Лівими», але цей варіант, на відміну від «широкого», малореальний. Бодай тому, що «Ліві» взагалі не схильні вступати в будь–які коаліції з жодною з вищеперелічених сил, і вже відкинули такий варіант. Та й коаліція без участі найбільшої парламентської партії — не найкращий варіант для держави, яка має найбільший вплив на ситуацію в Європі. Принаймні такі залежні від фінансових дотацій ЄС країни, як Греція чи Португалія, за формуванням урядової коаліції в Німеччині стежитимуть із не меншим хвилюванням, ніж за власне ви­борами.

Що ж до України, то успіх Меркель для нас означатиме продовження відносин із непростим, але принаймні вже добре «вивченим» Берліном. Якщо німці в особі Ангели обрали стабільність, яка їх влаштовує, то Україна може розраховувати на стабільність, яка їй знайома. І якщо правда чутки про те, що саме зміна в позиції Меркель, котра раніше категорично наполягала на непідписанні Угоди про асоціацію України з ЄС, доки Юлія Тимошенко перебуває за ґратами, спричинила істеричну реакцію Кремля, то цей звичний Берлін може нас іще й приємно здивувати.

Хоча краще б на Банковій усе–таки на цей варіант не надто покладалися. І розв’язали проблему Тимошенко так, щоб питання, чи достойна Україна асоціативного членства в Євросоюзі, у вже дійсних його учасників не виникало взагалі.