Пам’ятаєте уривок із «Солодкого життя» Фелліні, коли натовп віруючих, що мало не змітає усе на шляху, водить за собою пара дітей, яка нібито бачить Діву Марію?

Як протестують художники? Вони не збирають майдани, не пишуть гучних прокламацій, не хапаються за рупори, щоб їх проголошувати. Вони беруть до рук пензля, сідають перед мольбертом і пишуть свій «Крик».

Вірляна Ткач — постать легендарна в українському театральному і поетичному світі. Вона створює вистави на основі українського бекґраунду — класика, авангард, фольклор, — задіює у своїх по­становках артистів (будемо використовувати це універсальне означення художника, оскільки Вірляна сама не називає учасників своїх постановок акторами і їхня спеціалізована освіта не має для неї значення) з України (Олексій Богданович, Мар’яна Садовська, Ніна і Тоня Матвієнко), українців у Нью–Йорка (Євген Ґудзь).