А мріє школа про фруктовий сад...

20.09.2013
А мріє школа про фруктовий сад...

Уже сотню років ця школа навчає мудрому, доброму, вічному хоружівських дітей. (надано школою с. Хоружівка.)

Збудована 1913 року, школа села Хоружівка Недригайлівського району була церковно–приходською і мала чотири класи. Навчалися у ній тоді лише хлопчики.

Узагалі–то історія свідчить, що школа у селі існувала й раніше, але саме це приміщення дало її віку новий відлік, пояснює директор із таким поширеним у селі прізвищем — Валентина Ющенко. А статусу середньої школи навчальний заклад досяг у далекому й трагічному 1941 році. Так вона діє і сьогодні — загальноосвітня школа І–ІІІ ступенів.

Сто років — це справді багато. Скільки випусків, скільки випускників!.. Зустрічати їх щороку — добра традиція. «У нас не так, як у інших: призначили конкретний день і хочете — приходьте, — розповідає Валентина Ющенко. — Класи домовляються: у кого 20, у кого 30 років випуску, списуються, коли їм зручно, і призначають побачення у школі. Знаєте, тривожні ці зустрічі, адже хтось не бачився десятиліття, як впізнати одне одного, що розповісти однокласникам?».

Звичайно, є випускники, якими школа пишається найбільше. Передусім це третій Президент України Віктор Ющенко. Його брат Петро. Завдяки їм школу було реставровано, адже сто років — це таки немало. «Ще пишаємося поетом–земляком Олексою Ющенком, він чимало своїх збірок подарував школі, — перераховує пані Валентина. — Це й Микола Сердюк, який свого часу очолював Одеську обласну адміністрацію. Це ректор Київської академії житлово–комунального господарства Григорій Короткий... А ще, пам’ятаєте, за радянських часів виходив у Москві журнал «Студенческий меридиан», дуже популярний на той час? То редактором його був теж наш земляк Володимир Токмань. А його сестра викладала в початкових класах нашої школи. Ще гордимося випускником Михайлом Дорошенком, редактором газети «Україна молода», — посміхається Валентина Григорівна. — Багато відомих людей у нас навчалося...»

Ще одна традиція Хоружівської школи — саджати дерева та кущі, озеленювати подвір’я. Є тут ялинова алея — он уже на чотири–п’ять метрів ті красуні виросли. Є барбарисова алея. А ще ростуть і смерека, і модрина... Зараз зусилля спрямовані на заміну фруктових дерев саду, що належить школі. «Звичайно, дерева ці дорогі, як пам’ять про нашу історію, — каже директор, — але вони вже віджили...» І зізнається, яка є мрія у Хоружівської школи, — посадити новий фруктовий сад. Зрозуміло, са­джанці нині недешеві, але ж, може, якось гуртом і вдасться здійснити задум? І виросте новий сад, як щороку виростають у школі нові покоління школярів.

А в суботу в школі будуть урочистості. Лінійка, на яку стають учні, незалежно від статусу й віку, концерт у Будинку культури... Для школи сто років — хіба ж вік? Справжня школа завжди молода — як її сьогоднішні учні.