Здійнявши страшний галас у державі з приводу фашизму, влада забула зробити дві елементарні речі: подивитися у словничок, що ж воно таке отой «хвашизм», і подивитися у люстерко, читаючи той–таки словник.
«Фашіо» в перекладі з італійської означає в’язанку виноградних пагонів, у політичному сенсі — група людей, які самі себе призначили винятково єдиними здатними керувати державою, й узурпували владу.
Усе це на 100% стосується Партії регіонів. І є ще один маленький, але визначальний нюанс: вищевикладене означення фашизму в нашому випадку накладається на носіїв московського шовінізму. І в підсумку маємо кацапський нацизм в органах влади. Щоденні «подвиги» міліціянтів, суддів, прокурорів, народних депутатів від ПР (згадаємо хоча б знущання над родиною Москаленків у Києві) лише яскраво підтверджують цей висновок. Сюди ж додати стрілянину по селянах у Миколаївській області, «інтелектуальні» пики спортсменів на виборчих дільницях та в Києві 18 травня...
Влада в Кам’янському (Дніпродзержинську) на тлі вищезгаданих подій виглядає начебто мирною. Насправді ж ситуація зовсім не райдужна. Всю країну облетіла звіска про загибель дворічної дитини в каналізаційному колекторі. Рівно за місяць до цієї події з ініціативи міського осередку ВО «Свобода» громадяни вийшли до міської ради з акцією протесту саме з приводу повсюдно відкритих люків і жахливого стану доріг. Влада ж нагнала бюджетників (учителів) на антимітинг. Представники влади запевняли, що фото на стенді — «проіскі врагов». Усім відомо, окрім, мабуть, самої влади, що бізнес на люках робить сама ж влада, а кришується все це неподобство в Києві. Гроші, які виділяють на люки, розкрадають одразу ж, а збитки списують на безликих крадіїв. А тут минув місяць — і сталася трагедія. Здавалося б, саме час належним чином реагувати. Але влада переклала відповідальність на... батьків. Знову ВО «Свобода» підняло громадськість, представники якої на запрошення депутата–«свободівця» Купрія потрапили на позачергову сесію міської ради. Був там і я. Враження від побаченого і почутого були найсумніші: те, що владці городили, інакше як нахабством укупі з ідіотизмом не назвеш. Купрій заявив, що є пластикові якісні люки вартістю 200—250 гривень, але влада через тендери закуповує один люк по 900 гривень! Відчуваєте масштаби крадіжок? Знаєте, яка була відповідь? Тільки через тендери! А потім вийшов один депутат–«регіонал» і на повному серйозі запропонував: «Давайте будемо збирати гроші на люки». Я одразу уявив собі картину: на паперті біля Свято–Михайлівського собору (УПЦ МП) сидить мер міста С. Сафронов з усією своєю командою, а біля них скринька з написом «Подайте, граждане, в городской бюджет на закрытие канализационных люков и ремонт дорог». Вистачає фантазії, аби уявити реакцію платників податків, тобто пересічних громадян. Можна лише здогадуватися, що таку владу добряче б відгамселили. А чому ж досі того не зробили? Ось наше вічне запитання без відповіді: бити чи не бити? Так і існуємо, звикши до ярма.
І тут саме час загадати затіяне владою будівництво монумента «Голгофа». Виходить якась суперсимволічна, сюрреалістична картина... За згодою влади у профтехучилища, в якому, до речі, навчалися Назарбаєв і Кучма, попи Свято–Миколаївського собору забрали спортмайданчик і розгорнули на ньому «стройку вєка». Будують на бюджетні кошти, коли в місті вкрай погані дороги і повсюдно немає люків. У що вірять московські попи та владці з провладними укупі парафiянами? А ось читайте, що сказав голова синодального відділу із взаємин Російської православної церкви і суспільства протоієрей Всеволод Чаплін: «Християнин не повинен зупинятися ні перед чим для захисту святих для себе речей, у тому числі й перед убивством...» Панове, це ж чистісінький «православний» нацизм! Наведена цитата ніби списана з настанов Гітлера німецьким воякам перед походом на Схід. Отже, викладені мною думки на початку статті істотно підтверджені. Жодних помилок, панове, на жаль, немає. Ось вам — «Русскій мір»!
Аби відпали будь–які сумніви, наведу кілька фактів. У нашому місті, де, за переписом, мешкає 80% українців, за останні п’ять–шість років ліквідовано всі місцеві україномовні газети, більше того, в газетних кіосках немає жодного україномовного видання. Пояснення одне — немає попиту. Отакої!
Ще один факт. До 1960–х років у місті був Український драматичний театр ім. Т. Шевченка. За вказівкою «червоношкірих» інтернаціоналістів театр «модернізували» — з українського зробили Російський драматичний театр ім. Лесі Українки. Звісно, що репертуар на 100% став російськомовним. Згодом через численні протести громадян уже за часів незалежності з назви прибрали «російський», але не замінили його на «український». Репертуар так само лишився російськомовним.
Ніколи українці не були такими п’яницями, злодіями, хамами та гультяями, як нині. Цю заразу приніс із собою москаль–окупант, який і донині чомусь панує в Україні. Верховна Рада на 78% складається з москалів або помосковлених чужинців, які агресивно і нахабно нав’язують нам «Русскій мір». Мусимо подивитися в люстерко і негайно наводити лад у своїх лавах. Схоже, ми нічому не вчимося. Хоч чергову партію створюй — Партію любителів бігати по граблях. Всі об’єднуються на якійсь основі. А основа має бути одна — націоналізм. Страшно? Ну що ж, тоді граймося далі «брязкальцем», начиненим пустослів’ям.
Костянтин ПИСАРЕНКО
Дніпродзержинськ