Діти рідко нарікають на «тугу»...

Гіперактивність, аутизм, підліткові депресії, булімія, анорексія, шизофренія, синдром дефіциту уваги... Через стрімкий розвиток технологій і збільшення стресових ситуацій, у яких опиняються діти, майже половина всіх психічних розладів у світі трапляються з дітьми підліткового віку.

«За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, 20% дітей і підлітків планети страждають на психічнi розлади, один із п’яти підлітків має поведінкові та емоційні проб­леми, а один із восьми страждає на психічні порушення», — зауважила начальник Управління материнства, дитинства та санаторного забезпечення МОЗ України Олена Терещенко під час брифінгу, присвяченого змінам у порядку надання психіатричної допомоги дітям.

За словами пані Терещенко, відтепер дітям iз розладами та особливими потребами психіатричну допомогу надаватимуть в адаптованій формі: за місцем проживання, після консультації сімейного лікаря, у спеціальних дошкільних та шкільних навчальних закладах чи реабілітаційних центрах. Водночас, каже вона, буде створено психіатричні відділення в структурі багатопрофільних лікарень та міжрегіональні центри, що надаватимуть високоспеціалізовану стаціонарну допомогу. Найголовніше те, що для лікування дитину не вилучатимуть із сім’ї, а батьки не турбуватимуться про ліки: держава гарантує повне забезпечення ними. Згодом, переконана Олена Терещенко, зi свідомості дітей і дорослих буде викреслено слово «інтернат».

Зміни передбачають також відокремлення психіатричної допомоги дітям від такої ж допомоги для дорослих і прийняття низки заходів, здатних попередити порушення прав дітей при наданні психіатричної допомоги в інтернатах.

«Для кращого вивчення психіки неповнолітніх злочинців, багато з яких могли не потрапити у в’язницю чи інтернат, ми займатимемося кримінологією. Варто зауважити, що раніше в Радянському Союзі цього ніхто не робив», — зауважує президент Асоціації психіатрів України Семен Глузман. За його словами, на утримання однієї людини в диспансері держава витрачає на місяць­ 2000 доларів. Можливо, цих хворих не потрібно утримувати в неволі, а краще лікувати їх «без відриву від сім’ї».

Зміни передбачають також централізовану закупівлю ліків для юних пацієнтів «психіатричного профілю». Допомогу хворому надаватимуть на первинній ланці, де лікар постає в ролі консультанта. За словами головного позаштатного дитячого психіатра МОЗ України Ігоря Марцинковського, 40% дітей на різних стадіях розвитку потребують якоїсь допомоги. Він переконаний: діти не повинні утримуватися в психіатричних лікарнях. Це привчає їх до неволі. Щоб уникнути цього, батьки повинні не боятися і бути обізнаними. Адже своєчасне виявлення хвороби і її правильне лікування надзвичайно важливі для майбутнього дитини. «Зараз 60% аутистів можуть іти у загальноосвітні заклади, — продовжує Ігор Анатолійович, — ще 10 років тому про таке не могло бути й мови. У молодших школярів часто помічають пасивність, млявість, замкнутість, відсутність друзів, втрату інтересу до ігор, неуважність — усе це заважає засвоєнню навчального матеріалу і, відповідно, призводить до шкільних труднощів. У 12–13 років від дитини вже рідко можна почути скаргу на «сум» чи «тугу». Частіше діти нарікають, що їм «нудно», нічим не хочуть займатися».

Україна втратила час, оскільки у нас більше звертали увагу на дорослих, забуваючи: від маленьких пацієнтів залежить, якою наша нація буде через десятиліття, каже лікар. Не треба казати, що це чужа проб­лема, до якої мені немає діла, адже завтра вона може торкнутися кожного.