«Він бачив майбутнє комп’ютерних технологій»

Його називали видатним ученим, генієм або ж просто безумцем. Одні вірили в реальність ідей дослідника, інші ж просто насміхалися й дивувалися польоту фантазії невгамовного Глушкова. Але все–таки в історії вітчизняної та світової науки він назавжди залишиться видатним українським ученим у галузі математики, кібернетики, обчислювальної техніки і систем управління, родоначальником вітчизняних інформаційних технологій.

Ми звикли вважати, що сучасні ґаджети, планшети — це все розробки західних учених. І складно навіть уявити, що початок цих «іграшок» ще в часи Радянського Союзу заклав Віктор Михайлович Глушков. Його справедливо вважають піонером комп’ютерної техніки. Свідченням великого авторитету вченого серед світової наукової спільноти стало присудження йому в 1998 році авторитетною організацією IEEE Computer Society медалі Computer Pioneer. Саме він заснував у 1962 році Інститут кібернетики НАН України, який тепер носить його ім’я. Нині це один із найвідоміших наукових центрів комп’ютерної науки.

Нинішній директор інституту, академік Іван Сергієнко вважав свого наставника істинним генієм. «Він бачив майбутнє комп’ютерних технологій. Умів прораховувати все на десятки кроків наперед, — сказав Іван Сергієнко на урочистостях у НАН iз нагоди 90–річчя Глушкова. — Віктор Михайлович мав талант не тільки до науки, досліджень, а й до викладання. Його лекції були настільки цікавими, що студенти просто бігли послухати свого улюбленого професора».

На працях академіка виховали не одне покоління інженерів та спеціалістів з обчислювальної техніки. І не лише вітчизняні вчені могли користуватися дослі­дженнями вченого. Монографію «Синтез цифрових автоматів», написану Глушковим, було перекладено на англійську мову та видано у США та інших країнах.

Учений іще за часiв СРСР у невеликій лабораторії обчислювальної техніки Інституту математики Академії наук УРСР разом із академіком С. Лебедєвим побудував перший радянський комп’ютер «МЄСМ». Практично всі електронно–обчислювальні машини (ЕОМ), розроблені Глушковим, майже не поступалися закордонним аналогам. Його працю гідно оцінювали як за кордоном, так і на Батьківщині.

«Батько мав два робочі дні за день: спочатку в інституті з дев’ятої ранку і до шостої вечора, потім приходив додому, вечеряв, і починався новий робочий день, який тривав до двох годин ночі. У цей час він і писав свої монографії, статті», — згадує донька вченого Ольга Китова. За словами колег, друзів, Віктор Глушков любив труднощі, ніколи не опускав руки, постійно працював, розвивався, адже вірив, що талант — це робота, постійна й копітка. Та не наукою єдиною жив академік. Близькі знають зовсім іншого Віктора Михайловича — мрійника, романтика, мислителя, філософа. Колеги цінували його за людяність, увагу, ввічливість: «Він умів дивувати. Завжди піклувався про всіх нас, як про рідних. Коли я потрапила до лікарні, то Віктор Михайлович особисто провідував мене, приніс букет хризантем. А коли ми були з робочою поїздкою в Берліні, то він просто ошелешив колег–німців, декламуючи їм напам’ять майже всього Гете в оригіналі», — згадує колега Глушкова Катерина Лавришева.

Віктор Глушков пішов iз життя надто рано — на 60–му році. Він до останнього подиху працював, навіть у лікарні надиктовував на магнітофон власні спогади та ідеї. Хотів бути корисним для цього світу. І, здається, виконав цю місію на сто відсотків. На честь ученого в Києві названо проспект, а Інститут кібернетики ім. В. Глушкова й надалі продовжує невпинну діяльність свого засновника.