Лабораторія страху

Історія проблеми

Шовкостанція, що належить Харківському національному науковому центру «Інститут експериментальної і клінічної ветмедицини» (ННЦ ІЕКВМ), розташована під Мерефою. Саме для цього наукового закладу тут хочуть збудувати сучасну дослідницьку установу, чим, власне, й пояснюється протестний настрій місцевих жителів. Втім, як запевняють учені, спірний об’єкт не матиме нічого спільного з новими видами озброєння. Йдеться про типову референс–лабораторію, де харківські вчені й далі займатимуться тим, чим, власне, займаються вже 90 років — досліджуватимуть віруси хвороб, які зараз вільно циркулюють у повітрі й потенційно небезпечні для свійських i диких тварин. У цьому переліку, наприклад, є сибірська виразка, що й нині нерідко викошує худобу на сільськогосподарських фермах.

Наразі ці патогени науковці Харкова вивчають у лабораторії, розташованій просто в корпусі згаданого інституту, і цей факт, до речі, ні в кого не викликає протесту. Але оскільки обладнання тут давно технічно й морально застаріло, а віруси з кожним роком стають усе активнiшими та агресивнiшими, ННЦ ІЕКВМ довелося екстрено шукати тих, хто б допоміг їм звести більш сучасний дослідний центр. Україна останнім часом виділяє на розвиток науки гроші неохоче, тому шлях до тепер уже скандальної Шовкостанції, за словами директора інституту, академіка Бориса Стогнія, був надто довгим і тернистим. Ще у 2005 році вітчизняне Міністерство охорони здоров’я та Міністерство оборони США підписали угоду про співробітництво в галузі запобігання розповсюдженню технологій, патогенів i знань, що можуть бути використані для розробки біологічної зброї. Через п’ять років тісної співпраці в рамках цієї угоди було підписано Концепцію дії з реалізації програми та розвитку системи ветеринарної допомоги, що передбачає в тому числі й будівництво нової Центральної референс–лабораторії з особливо небезпечних хвороб на базі згаданого ННЦ.

Аби заощадити кошти і тим самим пришвидшити реалізацію цього проекту, сторони спочатку вирішили провести реконструкцію вже існуючої в інституті лабораторії. Але коли вивчили її потужності, то зрозуміли, що легше збудувати новий дослідницький об’єкт iз нуля. Рiч у тiм, що подібні установи за ступенем безпеки діляться на чотири рівні. Перший дозволяє працювати зі штамами, що мають мінімальний ризик інфікування, а четвертий — з особливо небезпечними патогенами. Лабораторій останнього класу в Україні немає взагалі, бо ці об’єкти потребують дотримання максимальних засобів безпеки, створити які можуть лише держави з високим технічним i фінансовим рівнем розвитку. Наразі у світі таких установ небагато і розташовані вони переважно в Європі та США.

А ось лабораторії третього рівня в Україні віднедавна вже почали потроху з’являтися. Скажімо, згідно з переліком програм міжнародної технічної допомоги Криму, в рамках проекту зниження біозагрози в Україні буде модернізовано місцеву республіканську СЕС та Регіональну державну лабораторію ветмедицини. Подібний об’єкт уже з’явився також в Одесі. Загалом же в нашій країні за підтримки уряду США підвищать свій технічний рівень біобезпеки 18 подібних закладів, серед яких і харківська лабораторія ННЦ ІЕКВМ. Деякі ЗМІ вже встигли назвати цю мережу дослідними об’єктами Пентагону, оперуючи при цьому термінологією «холодної війни». Але вчені з такими висновками категорично не пого­джуються, оскільки катастрофою вважають не появу, а саме відсутність в Україні сучасних біологічних лабораторій. За їхнiми даними, невидимий світ вірусів i бактерій останнім часом разюче змінився. Твер­дження про те, що людство назавжди побороло такі страшні хвороби, як чума та чорна віспа, більше не вважають аксіомою. До того ж, згідно з даними епідеміологів, кожні три десятиліття у світі з’являється близько 40 нових, невідомих науці, хвороб, а «старі» все частіше поводяться нетрадиційно, у зв’язку з чим планета невдовзі зіткнеться з «валом» уже, здавалося б, добре вивчених недуг. Першою ластівкою в цьому списку став туберкульоз, збудники якого після низки мутацій перестали реагувати на сучасні ліки. Аби винайти нові, якраз і потрібні дослідницькі центри на кшталт того, що може з’явитися під Мерефою.

Чому Шовкостанція?

Лабораторії, що працюють зі шкідливими мікроорганізмами, сьогодні є не те що в кожному обласному центрі, а й, скажімо, на всіх великих міських продовольчих ринках. Говорити ж про СЕС i дослідні інститути, де фахівці вивчають природу небезпечних збудників хвороб, і поготів не доводиться. У тому ж таки Харкові, окрім згаданого ННЦ ветмедицини, більше ста років тому було відкрито НДІ мікробіології та імунології імені Мечникова, теперішній корпус якого розташований у самісінькому центрі міста. Там і зараз активно вивчають штами найрізноманітніших мікроорганізмів, навiть є музей iз їх живими зразками. Діють в Україні й вузькоспеціалізовані наукові заклади. У Львівському НДІ епідеміології та гігієни, наприклад, зберігають колекцію вірусних і риккетсіозних захворювань. В Одеському протичумному інституті утримують збудників чуми, бруцельозу, сапу, мелiоiдозу та легіонельозу. У Києві є референс–лабораторія туляремії, лістеріозу та еризипелоїду. Власне, таємничий додаток «референс» перекладається як еталонний штам, з яким фахівці звіряються у спірних випадках. Тобто первісні, не мутовані зразки збудників хвороб якраз і дозволять вивчати зміни в природі мікроорганізмів, прогнозуючи їхню поведінку й можливі ризики у майбутньому.

Звичайно, сусідство з такими об’єктами не може не викликати тривогу в місцевих жителів, адже установи четвертого рівня біобезпеки зовсім не випадково зводять за межами населених пунктів. Є певні вимоги і до референс–лабораторій третього рівня, чим, власне, і пояснюється вибір території інститутської шовкостанції. Як кажуть учені, там є можливість збудувати автономну закриту каналізацію. Причому ту, що є в містечку, використовувати не будуть — це зовсім різні, не поєднані між собою об’єкти. Наразі проект будівництва референс–лабораторії пройшов усі стадії узгодження в дозвільних інстанціях і наразі проходить експертизу в інституті «Харківпроект».

Ніхто не хоче вмирати

Через те, що мереф’янам вчасно не розкрили таємницю «підступів Пентагону», вони й зараз пишуть тривожні листи. «Ця лабораторія буде режимним об’єктом Міноборони США! — йдеться в одному з них. — Нам це не потрібно. Ми не хочемо, аби нас використовували як піддослідних кроликів у розробці біологічної зброї. Ми розуміємо, що лабораторія призначена для дослідження впливу патогенних мікроорганізмів на навколишнє середовище і людину. Місто Мерефа — невдале місце для такого будівництва».

Реакція місцевих жителів і цікавість ЗМІ до цієї проблеми чомусь украй налякала й обласних, і районних чиновників. Вони дружно сховали голову в пісок, замість того, щоб провести в місті традиційні для такого випадку громадські слухання й розвіяти людські страхи. У результаті фактом повної невідомості тут усе частіше користуються політики, для яких опудало «підступного Заходу» служить інструментом заробляння партійних дивідендів.Водночас людям чомусь навіть на думку не спадає, що збудників тієї ж чуми та інших страшних хвороб неможливо «прив’язати» до окремого населеного пункту, перетворивши його жителів на піддослідних кроликів. Віруси не знають кордонів, саме тому новітню скриньку Пандори навряд чи хтось зважиться відкрити. Найкращі ж технології утримування її під залізним замком, на жаль, сьогодні є лише в країнах «дикого Заходу». Вчені кажуть, що ми відстаємо від сучасного розуміння біобезпеки не лише технічно, а й ментально. Це відставання почалося не сьогодні й навіть не 20 років тому, давно ставши вже хронічним. Самостійно здолати цю прірву Україна не зможе. Власне, як і знайти гроші на будівництво безпечних лабораторій. Скажімо, на зведення дослідного центру під Мерефою Міноборони США планує витратити 15 мільйонів доларів.