Унікальна операція з підйому напівзатонулого круїзного лайнера «Коста конкордія» завершилася успішно. І хоча замість запланованих 12 годин процес тривав майже 20, команда експертів, яка розробила цей безпрецедентний план, має підстави собою пишатися. Загалом в операції брали участь близько 500 інженерів та робітників на шести вантажних суднах.
У те, що лайнер вагою 114 тисяч тонн вдасться спокійно повернути у вертикальне положення, до кінця вірили не всі. Зрештою, досі нічого схожого у світі не робили. Але сумніви виявилися марними. Учора зранку «Коста конкордія», яка понад півтора року пролежала в Тірренському морі біля італійського острова Джиліо, вже погойдувалася на хвилях — так, ніби й не було ніякої катастрофи.
Утім від тієї «Кости конкордії», яка 13 січня 2012 року вийшла в середземноморський круїз за традиційним маршрутом із Чивітавекк’ї через Пальму–де–Майорку, Туніс, на Сицилію і назад, нинішній лайнер усе ж відрізняється. Правий борт, який упродовж цих місяців перебував під водою, має жалюгідний вигляд — брудний, зарослий дрібними водоростями і проіржавілий. Недарма про те, щоб повернути корабель в експлуатацію, від початку не було й мови — 70–метрова пробоїна і наслідки корозії металу не залишали «Кості конкордії» шансу бути на плаву. Тож навесні 290–метровий лайнер, швидше за все, відбуксирують в один із найближчих великих портів, аби там розрізати на шматки й утилізувати. Цей процес може зайняти до п’яти років.
Проте спершу фахівці обстежать судно, яке наразі стоїть на спеціально зведеній підводній платформі (інакше воно знову затонуло б). І вирішать, чи витримає «Конкордія» шлях до місця утилізації. Також залишаються надії на те, що під час обстеження буде знайдено тіла двох із 32 жертв катастрофи, які досі вважаються зниклими безвісти — офіціанта та літньої пасажирки.
Тож, імовірно, залізне багатопалубне «одоробло», на яке так скаржилися місцеві мешканці, мозолитиме їм очі аж до весни — узимку кудись буксирувати 17–палубну «махину» точно ніхто не буде.
Тим часом екологи задоволені — витоку токсичних речовин, якого вони так боялися, не сталося. Попри те, що пальне з баків після аварії вдалося майже повністю відкачати, на борту лайнера вистачало отрути — мазуту та інших мастил, клею, фарби тощо. Смертельну небезпеку для підводного світу (а екологічна система Джиліо є природним заповідником) становили навіть продуктові запаси для 4200 пасажирів і членів екіпажу, які зберігалися в бортових холодильниках. Після катастрофи вони відімкнулися, і вся провізія, зрозуміло, зіпсувалася. Якби така кількість гнилі потрапила у воду, для підводних мешканців це завершилося б сумно. Тож під час операції підйому судно огородили спеціальними бонами, аби в разі витоку якоїсь гидоти отруйна пляма не поширилася далеко по воді.