Полювання на голів

Хто не з нами, той проти?

Прикметно, що на Донеччині під час місцевих виборів 2010 року Олександр Доронін став одним із семи «виняткiв із правил», тобто переможцем не від правлячої політичної сили. Окрім нього, такими ж були безпартійний Євген Клєп у Горлівці (формально балотувався від «Сильної України»), комуністи Володимир Проценко в Дебальцевому, Ольга Куліш у Кіровському та Анатолій Брехунець у Світлодарську, решта — у невеличких сільських населених пунктах.

Якийсь час владу не турбував такий «брак у роботі», адже представники Партії регіонів посіли загалом в області 45 мерських постів. Але чим ближче до чергових президентських виборів, тим ясніше стало проглядатися бажання замінити «чужих» мерів на абсолютно своїх, надійних людей, особливо у великих містах, де мешкає багато електорату.

Раз — дзвіночок, два — дзвіночок...

Для Дороніна перший тривожний сигнал пролунав ще минулоріч, коли в iнтернетi стався «злив» інформації про те, що сніжнянський голова нібито підробив диплом про вищу освіту. На копії оприлюдненого документа можна було розгледіти підпис чималого міліцейського начальника. Звідки вітер дме, мер зоорієнтувався блискавично, і, не витрачаючи часу на спростування скандальної новини, розповсюдив заяву... про бажання вступити до Партії регіонів. Після чого інтернет–атака швидко зійшла нанівець.

Проте отримувати партійний квиток Доронін не поспішав. У вiдповiдь, починаючи з цьогорічної весни, мера почали брутально пресувати на тему вугільних копанок. Узагалі–то нелегальні «дірки» дійсно є хронічною бідою Сніжного. Але приборкати цю економічну пошесть чи хоча б зменшити її масштаби не вдається вже багато років. Бо в місті позакривалися практично всі державні підприємства, тож простим городянам, аби вижити, не залишається нічого іншого, як лізти в небезпечні підземні нори. Безвихідь картини ускладнює й те, що зараз, як твердять обізнані люди, весь копанкарський бізнес у регіоні підгребла під себе компанія, «дах» якої — десь на самому верху вітчизняної владної піраміди.

Дороніна, схоже, вирішили зробити головним відповідальним за ситуацію, яку йому несила було змінити. Донецький «губернатор» Андрій Шишацький нещодавно різко розкритикував сніжнянського голову за кустарні шахти, «що існують просто на подвір’ях», та недвозначно попередив: «Інколи, мабуть, людину простіше замінити, ніж змінити. Будемо думати над цим питанням». Не подіяло і цього разу — тоді на сцені з’явився «Беркут» у бронежилетах.

Не по–джентльменськи

Інцидент із Дороніним трапився слідом за усуненням голови ще одного шахтарського міста, Кіровського. Цей промисловий центр гримів у радянську епоху ударного вуглевидобутку, проте зараз, після ліквідації більшості шахт, перебуває в глибокій депресії. Навіть велетенська, найбільша в Україні, кримінальна колонія збанкрутувала, і нині світить битими шибками виробничих приміщень. Не дивно, що на місцевих виборах тут перемогла представниця Компартії, спокусивши городян популістськими лозунгами.

Та нині нездійсненні обіцянки зіграли з червоним мером Ольгою Куліш поганий жарт: депутати міськради, що майже цілком складається з представників Партії регіонів, висловивши жінці недовіру, усунули її від посади. Спроби довести в судах незаконність рішення (а також, за чутками, звернення по захист до перших керівників КПУ, які разом iз ПР входять до парламентської більшості) наразі нічого не змінили.

«Я іду шукать!»

Трохи раніше аналогічної атаки зазнав мер Дебальцевого Володимир Проценко. Але в цьому випадку порушення депутатами–«регіоналами» регламенту міськради було настільки кричущим, що суд поновив компартійного чиновника на посаді, зобов’язавши виплатити йому грошову компенсацію за перебування в статусi безробітного. Розслаблятися після локальної перемоги, мабуть, не варто: незалежні експерти упевнено стверджують, що вiдомому молодому політику з ПР нібито вже обіцяно крісло дебальцевського голови.

Про тиск, якого зазнає молодий мер Горлівки Євген Клєп, «Україна молода» нещодавно вже згадувала, розповідаючи про екологічну ситуацію, що склалася в одному з найбільших міст Донбасу (див. «Місто на мигдалевій діжці» в номері за 4 вересня ц. р.). Обласна влада категорично відмовляється допомагати голові у вирішенні місцевих проблем, які, між іншим, погрожують небезпеці всього регіону. Натомість під самого Клєпа та функціонерів iз його команди останнім часом посилено «копають» правоохоронні органи.

Гірше, мабуть, лише голові Світлодарська Анатолію Брехунцю: після масштабної аварії на Вуглегірській ТЕС місто енергетиків залишилось і без тепла, і без роботи для місцевих мешканців. Навряд чи хтось забажає зараз звалити собі на плечі ту купу проблем, у якій доводиться щодня борсатися мерові. Але час до виборів ще терпить, тож, цілком імовірно, «далі буде».

Не аргумент

Коли про передвиборчу зачистку міських голів, «чужих» для Партії регіонів, натякають представникам нинішньої донецької влади, останні роблять великі очі і посилаються на прецедент iз мером Красноармійська Андрієм Ляшенком, який півроку тому отримав чималий тюремний строк за хабарництво, незважаючи на його членство в ПР.

Але при цьому за дужками залишається факт, що Ляшенко перейшов до «синiх» незадовго до виборчої кампанії, а до того активно співпрацював з опозицією. Тобто ніколи не був «конкретно своїм пацаном». Таким і пожертвувати не шкода — заради стратегічної мети.