Наш КПК гарний, новий

Генеральний прокурор України Віктор Пшонка не втомлюється нахвалювати новий Кримінально–процесуальний­ кодекс (набув чинності у листопаді минулого року) навіть за кордоном. Переважно лише на перевагах вітчизняного КПК керманич Різницької побудував власну доповідь, з якою виступив позавчора на Всесвітній щорічній конференції Міжнародної асоціації прокурорів у Москві (ключова тема конференції — «Прокурор і верховенство закону»).

Тож близько семисот прокурорів із США, Австралії, Канади, Німеччини, Китаю, Бразилії, Аргентини, ПАР, Великобританії, Франції, Шве­й­царії, Італії, Таїланду, Саудівської Аравії, Японії, Норвегії, Швеції, Польщі, країн СНД, а також представники 14 авторитетних міжнародних організацій (зокрема, ООН, Ради Європи та Євросоюзу) дізналися від свого колеги з Києва, що в Україні «завдяки дії нового КПК кількість винесених судами виправдувальних вироків зросла в чотири рази».

«Важливою умовою підвищення якості досудового слідства та забезпечення законності його проведення є скасування інституту додаткового розслідування. Недостатність доказів винуватості обвинуваченого, процесуальні помилки прокурора або слідчого закінчуються винесенням виправдувального вироку, — заявив Генпрокурор України. — Така позиція законодавця продиктована рівністю сторін кримінального процесу, а також забезпеченням реалізації принципу презумпції невинуватості. Змагальність процесу і надання додаткових можливостей стороні захисту сприяли розвитку більш принципової позиції судових органів. У результаті, кількість винесених ними виправдувальних вироків (зросла) — щодо 431–ї особи проти 110 у минулому році».

Ці невеличкі цифри в масштабах країни з 46–мільйонним населенням дали пану Пшонці привід стверджувати перед колегами з усього світу, що «кримінальний процес в Україні максимально наближений до світових стандартів, а його головною ідеєю є неухильне дотримання прав людини, гуманізм і реальна, а не задекларована, рівність сторін».

Генпрокурор не має жодних сумнівів у тому, що «сьогодні в Україні відбувається трансформація кримінального процесу із засобу боротьби зі злочинністю в механізм захисту людини і суспільства». Мало цього, за його даними, кожне шосте кримінальне провадження направляється до вітчизняного суду з угодою про примирення.

«Прокурор приймає рішення про укладення угод між сторонами обвинувачення і захисту про визнання провини і примирення підозрюваного з потерпілим. І незважаючи на те, що цей інститут новий для нашої правової системи, він активно використовується, і так само є безперечним кроком вперед на шляху демократизації судочинства, — уточнив Віктор Павлович. — Угоди стали ефективним механізмом скорочення термінів досудового слідства, відновлення прав потерпілих, а також засобом виправлення злочинців».

І це ще не все: у поточному році в апеляційному порядку прокурорами оскаржено у п’ять разів менше судових рішень у кримінальних прова­дженнях, ніж торік за законодавством 1960 року. На думку Генпрокурора, сприяли такому позитивному результату положення нового КПК, які «забезпечили реалізацію принципу незмінності прокурора на всіх стадіях кримінального провадження».

«Іншими словами, державне обвинувачення підтримує той прокурор, який був процесуальним керівником досудового розслідування. Таким чином посилено роль прокурора у кримінальному провадженні, а також його відповідальність за кінцевий результат», — радіє новому законодавству пан Пшонка.

Водночас дивує, що керівник ГПУ вважає «механізм негласного отримання доказів під контролем слідчих і прокурорів ефективним інструментом правоохоронної діяльності». Тоді як високопосадовці демократичної держави мали б вважати навпаки. Звісно, згідно з положеннями нового КПК, такі дії проводяться винятково за погодженням iз прокурором. Але де гарантія, що прокурор, м’яко кажучи, не може помилково погодити такий дозвіл, або маючи певний інтерес?

Генпрокурор жодних проблем тут не бачить і вважає цей механізм «принциповою новацією». Мовляв, для ефективної реалізації завдань на цьому напрямі в кожній прокуратурі обладнані і сертифіковані відповідні кімнати для вивчення секретних документів, з якими працюють лише співробітники, котрі мають відповідний допуск.