А музика звучить... Подекуди — навіть легально

30.07.2004

      Презентація «Ліги» відбулася десь iз півроку тому — тоді ця некомерційна та недержавна структура на всю країну заявила про своє палке бажання нарешті впорядкувати відповідно до чинного законодавства використання фонограм та вiдео підприємствами громадського харчування, розважальними закладами, траспортними компаніями тощо. Від цієї ідеї, у шляхетності якої сумніватися не доводилося, власники барів-ресторанів та маршруток-електричок були, м'яко кажучи, не у захваті. Зрозуміло, що перейти з режиму шари на режим якихось там виплат не так уже й просто. Але ж і закони поважати треба! Ось приблизно у такому протистоянні гаманця та законослухняності й розпочалася ця історія, перші позитивні наслідки якої й були оприлюднені днями на прес-конференції, скликаної «Українською лігою музичних прав».

      «Хоч і повільно, але загалом мені подобається, як цей процес нарешті налагоджується, — каже директор «Ліги» Олексій Гуменчук. — Якщо в першому кварталі 2004 року нам вдалося укласти 30 контрактів, то у другому ця цифра становить уже 130, на сьогоднішній день зібрали близько 100 тисяч гривень. Тобто темпи розвитку системи, яка успішно працює в усьому світі, очевидні — щодня ми маємо нові контракти. Суму визначаємо у кожному окремому випадку індивідуально, оскільки кафе в селі та модний нічний клуб у столиці не можуть платити за використання музики однаково. Є у нас і такі, хто забажав перераховувати фіксований один відсоток від прибутку. Власник одного закладу, наприклад, перераховує щомісяця 8 гривень».

      До речі, найскладніше домовлятися з розважально-харчовими точками Києва. Вони не лише не платять, а й удають, що ніяких листів від «Ліги» не отримували й ні про які відрахування знати нічого не знають. (От що значить столиця, тут народ так просто не візьмеш!). Прикладом у подоланні комплексів для таких метких та розумних можуть слугувати мережі швидкого харчування «Макдональдз» і «Швидко», які сумлінно сплачують за всю музику, що звучить у їхніх залах. «Швидко», наприклад, виклав за легалiзацію мелодій 10 тисяч доларів на рік і зараз має 10 дисків (через місяць їх буде 20) з акцентом на українську музику, скомпонованих компанією «Лавіна М'юзік», які й забезпечують тепер музичний супровід усім, кому смакує те, що пропонує ця мережа швидкого харчування.

      А з іншими, які «не розуміють» того, що обкрадати артистів та композиторів некрасиво, «Ліга» планує розмовляти вже значно жорсткіше — толерантна форма письмових пропозицій залишилася в минулому.

      «Зараз «Ліга» наймає велику юридичну компанію, яка надалі представлятиме наші інтереси, — каже пан Гуменчук. — Річ у тім, що до більшості великих закладів Києва — клубів, казино, ресторанів тощо — ми надіслали листи з проханням розпочати переговори й не отримали жодної відповіді. Тепер результати цієї розсилки і перелік закладів я передаю до МВС і Департаменту інтелектуальної власності, які далі діятимуть у межах своє компетенції». До речі, «дивіденди» за ігнорування законів можуть бути дуже навіть серйозними: мінімальний штраф — 170 гривень, сума штрафів на 12300 у національній валюті тягне вже на статтю Кримінального кодексу, а компенсація постраждалій стороні може сягнути 6 тисяч гривень. Отже, залишилося лише схопити за руку винних і довести, що музика, яка звучить у їхніх закладах, — нелегальна.

      І почнеться тоді у наших та закордонних виконавців не життя, а малина. Отримавши відсотки за свою музику, артисти зможуть відмовитися від одного-двох, а хтось — від значно більшої кількості концертів замість за звичкою та з необхідності заробляти на гастролях — з насолодою усамітняться у студії й віддадуться творчості. «Неможливо приховати радість від того, що в музикантів з'явилася нова стаття прибутків», — щиро визнав лідер «Скрябіна» Кузьма. Залишається лише дочекатися, коли ця ідея матиме не лише законне підгрунтя, а й ефективну віддачу.

  • Знайти «скриньку», де захована ваша пісня

    Усе життя я соромилась співати. І на те були всі підстави: відчувала, що неправильно відтворюю мелодію, голос здавався якимсь «глухим», нецікавим. Але парадокс у тому, що з дитинства саме спів надзвичайно вабив мене: весь вільний час я слухала музику. Можливо, та любов передалася від тата. Він самостійно вивчився грі на декількох народних інструментах, завжди натхненно співав у колі друзів. >>

  • Гімн як літургія, марш і романтика

    Ось уже півтора місяця найпопулярнішим музичним хітом в Україні є Державний Гімн. Ще ніколи не звучав він так часто і так масово. Його виконанням були позначені трагічні передранкові години 30 листопада та драматична ніч 11 грудня. Він палко лунав із вуст кожного, хто приходив на Майдан. З ним зустрічали Новий рік півмільйона українців. >>

  • Паливо революції

    Раніше, ще до середини грудня, на Майдані раніше суворо дотримувалися традиції щогодини співати «Ще не вмерла». Чоловіки знімали шапки і разом із жінками прикладали руки до серця, виконуючи Гімн України. Новий закон Майдану всім настільки сподобався, що заради виконання Гімну переривалася будь–яка робота, розмова, дискусія. >>

  • Ведмідь на вухо наступив, та співати будеш

    У Японії, коли дитина йде до школи, вона знає 300 народних пісень. В Україні навіть не кожен студент може підтримати своїм голосом співочу компанію. У школах на «народознавство», де б мали вчити звичаї та обрядові пісні, виділяється одна година на тиждень, і то не всі вчителі ставлять перед собою мету розспівати молоде покоління. >>

  • Вояки з гітарами

    Для тих, хто не сприймає фольклор у чистому вигляді, музиканти подають етномузику у сучасних обробках. Буває, слухаєш якусь рок–ватагу з роззявленим ротом від захоплення, і навіть не підозрюєш, що цю пісню музиканти привезли з експедиції з Полтавщини чи Карпат. >>

  • «Вопіющі» 26 років

    Здається, лише ці корифеї українського рок–панку знають, що таке справжні «танці». У далекому 1987 році квартет молодих зухвалих хлопців уперше вийшов на фестивальну сцену Київського року–клубу і зіграв так, неначе знав, що на наступну чверть століття місце легенд українського року вже їм забезпечено. >>